Єфіменко Микола Сергійович

Матеріал з Енциклопедія Носівщини

Микола Сергійович Єфіменко (народився 27 вересня 1947 в с. Макіївці - помер 2005) — педагог, громадський активіст, очільник Носівського осередку Народного руху України.

Життєпис[ред.]

Закінчив Київський державний університет імені Т.Г. Шевченка.

Перебував на комсомольській, журналістській, партійній роботі.

З 1994 — директор Носівської середньої школи №4. Очолював районну організацію Народного Руху. У 1991 році скликав багатотисячний Носівський майдан — перший у боротьбі з тоталітарною системою. Віддав своє життя у боротьбі за нову Україну.

В 1997 — вчитель історії та правознавства Носівської середньої школи № 4. Був включений до списку кандидатів у народні депутати України від Народного Руху України в багатомандатному загальнодержавному виборчому окрузі по виборах народних депутатів України 29 березня 1998 року.[1]

Єфіменко Микола Сергійович[ред.]

Опубліковано в книзі: Фурса В. М. Славні імена Носівщини. — 2-ге видання, доповнене, перероблене. — Ніжин : ТОВ «Аспект-Поліграф», 2012. — 384 сторінки : ілюстрації. ISBN 978-966-340-493-6.

Глибокою скорботою сповнені наші серця. Перестало битися неспокійне, щире, безмежно добре серце вчителя, директора, друга, політика Єфіменка Миколи Сергійовича.

Народився він 27 вересня 1947 року в щедрому на таланти і непересічні особистості селі Макіївці. Навчався і успішно закінчив Київський державний університет імені Т.Г. Шевченка. Тривалий час , де проявив себе як сумлінний, чесний, творчий працівник. Але найбільш яскраво він показав себе, коли у 1990 році був обраний директором Носівської неповної середньої школи №4. За його керівництва школа перетворилася в затишний, сучасний навчально-виховний заклад, який по праву можна назвати кращим серед кращих.

Щедро наділений природою різними чеснотами, неординарна, яскрава особистість, Микола Сергійович поєднував у собі мудрість керівника та організатора, небуденний талант учителя і виняткові здібності громадського діяча. Він одним із перших серед нас зробив виклик системі, яка принижувала людину, він робив все для того, щоб розбудити в кожному з нас почуття людської і національної гідності.

Микола Сергійович очолював районну організацію Народного Руху України, боровся за нову Україну, яка жила в його мріях, — Україну незалежну і демократичну. Ціною свого здоров'я, за 13 років до Київського майдану, він скликав багатотисячний Носівський майдан, створивши прецедент людської непокори тоталітаризму, про що тоді розповідали засоби масової інформації всього світу. Та нелюдські зусилля у боротьбі з системою далися взнаки, і він передчасно на життєвому злеті покинув нас.

Боляче усвідомлювати, що вже ніколи не переступить він поріг рідної школи, яку так любив, так плекав, як власну дитину, за яку вболівав всією душею. Ніколи ми не почуємо більше його спокійного, виваженого, поміркованого, але в той же час сповненого болю і тривоги за майбутнє Батьківщини, слова.

Віриться, що молоде покоління, виховане ним і його соратниками, його політичні однодумці продовжать справу, за яку він віддав все своє життя.

Шановний колего, друже, ми пам'ятатимемо Вас завжди.

Редактор газети “Демократична Носівщина” – позивач і відповідач[ред.]

Газета "Сіверщина" (Чернігів), з видання газети — Інформаційного Бюлетеня "Свобода слова", №1-3 2003 р, Джерело

Цiкава судова колiзiя тарпилася в мiстi Носiвка на Чернiгiвщинi. В мiсцевому судi розглядалися одразу двi справи, що стосуються газети “Демократична Носiвщина” (видання районної органiзацiї Народного Руху України) i її редактора Миколи Єфiменка. Причому, в однiй справi М. Єфiменко виступив як позивач, а в iншiй — як вiдповiдач разом зi своєю газетою.

Обидвi конфлiктнi ситуацiї почалися бiльше року тому, пiд час виборiв до парламенту i мiсцевих органiв влади. Газета “Демократична Носiвщина” критично поставилася до кандидата в депутати Верховної Ради по своєму округу (i на той час — уже депутата) добре вiдомого в Українi Олександра Волкова. На бiк Волкова стали районна державна газета “Носiвськi вiстi” та мiсцева телерадiокомпанiя “Обрiй”. В свою чергу “Демократична Носiвщина” вступила в полемiку з цими ЗМI. Зокрема, надрукувала матерiал “Солi на хвiст “Обрiю”.

Протилежна колiзiя виникла у зв’язку з тим, що редактор “ДН” Микола Єфiменко балотувався на посаду мiського голови Носiвки. I ось за три днi до виборiв райгазета “Носiвськi вiстi” у своєму спецвипуску друкує одразу два критичнi матерiали про М. Єфiменка. Вiдповiсти на них в цiй же газетi у М. Єфiменка уже не було нi часу, нi можливостi.

Вибори завершилися. О. Волков був обраний народним депутатом, М. Єфiменко не був обраний мiським головою. А в Носiвському судi опинилося два позови про образу честi i гiдностi пiд час виборчої кампанiї. Микола Єфiменко подав у суд на газету “Носiвськi вiстi”, вказавши, що публiкацiя критичних матерiалiв про нього буквально напередоднi виборiв є прямим порушенням виборчого законодавства.

В свою чергу керiвник телекомпанiї “Обрiй” Г.Войток подав у суд на “Демократичну Носiвщину” i її редактора за згадану публiкацiю “Солi на хвiст “Обрiю”, також вважаючи, що ображено честь i гiднiсть i його, як журналiста, i очолюваної ним органiзацiї.

Обидвi судовi справи потрапили на розгляд до одного суддi — О. Киреєва. Результат розгляду такий: позов Миколи Єфiменка до газети “Носiвськi вiстi” було вiдхилено, виходить, що в публiкацiях райгазети не було виявлено нi образи, нi порушення виборчого законодавства. (А Микола Єфiменко, мiж iншим, в разi доведення зазначеного, вимагав визнати вибори мiського голови недiйсними). А от позов Г. Войтка до газети “Демократична Носiвщина” i її редактора задоволений i вiдповiдачiв зобов’язано виплатити Г.Войтку чималу суму грошової компенсацiї.

Такий факт. Микола Єфiменко кiлька разiв висловлював вiдвiд суддi О. Киреєву, але сам же суддя цей вiдвiд вiдхиляв i довiв справу до кiнця. Причиною для вiдводу М. Єфiменко назвав те, що свого часу в “Демократичнiй Носiвщинi” була надрукована критична стаття про того ж таки суддю О. Киреєва, про те, як некомпетентно суддя розiбрався в однiй справi i винiс несправедливе рiшення. Врештi, газета виявилася права: те рiшення суддi скасував обласний суд. Але ту iсторiю, той свiй конфлiкт з газетою суддя не визнав достатнiми для вiдводу.

Зосталося додати, що, окрiм позову Г. Войтка, вже задоволеного судом, є ще й позов вiд телерадiокомпанiї “Обрiй” як юридичної особи до тих же вiдповiдачiв.

Ось так завершилися двi справи у Носiвцi. Власне, друга справа ще не завершена: М. Єфiменко оскаржив рiшення суду по позову Г. Войтка. Чи буде воно переглянуте, покаже час.

Див. також[ред.]

Примітки[ред.]