Бобрик Лариса Михайлівна

Матеріал з Wiki Носівщина

Лариса Михайлівна Бобрик, дівоче прізвище Довгаль (народилася 31 березня 1936 в с. Лихачів) — лікар-офтальмолог. Нагороджена орденом «Знак Пошани».

Життєпис[ред.]

Випускниця Носівської середньої школи №1 (1954).

В 1961 закінчила Лікувальний факультет Буковинського медичного університету.

В 1982-1998 – головний офтальмолог Київської області, завідувач очним відділенням Київської обласної лікарні.

Очолювала відділення провідного офтальмологічного закладу України – «Центру мікрохірургії ока».

Відзнаки[ред.]

Нагороджена орденом «Знак Пошани».

Лариса Михайлівна Бобрик (Довгаль)[ред.]

Нарис із книги: Фурса В. М. Славні імена Носівщини. — 2-ге видання, доповнене, перероблене. — Ніжин : ТОВ «Аспект-Поліграф», 2012. — 384 сторінки : ілюстрації. ISBN 978-966-340-493-6.

Бобрик Лариса Михайлівна, випускниця Носівської СШ № 1, без сумніву, є одним з кращих офтальмологів України.

Народилася вона 31 березня 1936 р. в с. Лихачів у родині вчителя Довгаля М. П. Закінчивши школу зі срібною медаллю, вступила до Чернівецького медичного інституту на лікарський факультет.

У 1958 р. вийшла заміж за лікаря-терапевта Бобрика М.В. (1932 – 1995), згодом кандидата медичних наук.

В житті Ларисі Михайлівні дуже щастило на хороших людей. В медінституті її вразили лекції з очних хвороб професора Водовозова О.М. – глибокі й змістовні, а часом і зворушливі, особливо коли професор розповідав, як після операції людині повертався зір. І вибір було зроблено: всі сили спрямовано на набуття спеціальності лікаря-окуліста. Одержавши диплом, з 1960 по 1965 рр. Лариса працює разом із чоловіком спочатку в Менській, а потім у Носівській районних лікарнях, де їй довелося освоїти спеціальності терапевта, ЛОР, невропатолога, гінеколога, патологоанатома. Але основною і визначальною завжди була офтальмологія.

1965 р. Лариса Михайлівна вступає до клінічної ординатури Київського інституту вдосконалення лікарів. Тут на неї звертає увагу один із кращих офтальмологів СРСР, професор Шевальов Володимир Євгенович, якого запросили з Одеси до Києва. Його учні й послідовники залишились в Одесі, тож на новому місці професор набирає собі групу з 10 осіб. Так Лариса Михайлівна почала працювати з Шевальовим В.Є., навчаючись професійним тонкощам і водночас переймаючи високі людські й моральні якості, якими був сповна наділений Учитель. Після закінчення ординатури Шевальов В.Є. допомагає Ларисі Бобрик із працевлаштуванням в лікарню «Медгородок», де він завідує очним відділенням.

Із кінця 70-х Бобрик Л.М. працює в обласній лікарні, де в 1982 – 1998 рр. очолює очне відділення, є Головним офтальмологом Київської області (Київського облздороввідділу). Невеликий колектив відділення виконує щороку понад 1000 операцій з видалення катаракти, модифікованого оперативного лікування глаукоми, імплантації штучного кришталика, комбіновані втручання при відшаруванні сітківки, допомагає позбутися інших складних недуг. Контингент пацієнтів – це люди з районів, сіл, старенькі, напівзрячі, а то й зовсім сліпі. До таких хворих потрібен спеціальний підхід. У відділенні їх оточують увагою, турботою, милосердям і добротою. З власної ініціативи пацієнти укладають «Книгу відгуків», де кожен запис іде від серця:

 Лікарю любий! Як же я житиму
 В цій непроглядній, темній пітьмі?
 Отже, сердечно я Вас проситиму:
 Дайте хоч крапельку світла мені…
   (16.01.1985 р., Лукасевич)

З таким настроєм приходили люди на лікування, а далі – тисячі подяк, щирих, розчулених, іноді написаних кострубатими літерами, але всі вони передають атмосферу закладу, де лікарі, за висловом одного з хворих, – «посланці Сонця». У кожному записі – вдячність за високий професіоналізм, інтелігентність, прекрасні організаторські здібності, що дозволили створити одне з найкращих відділень обласної лікарні.

Лариса Михайлівна постійно вдосконалювала свою майстерність. Її вчителями були найкращі офтальмологи країни і світу: академік, професор Сергієнко Микола Маркович; член-кореспондент АН України Пучковська Надія Олександрівна (Одеський НДІ очних хвороб і тканинної терапії ім. академіка Філатова); академік Федоров Святослав Миколайович (Москва, НТК «Хірургія ока»), Головний офтальмолог Збройних Сил Радянського Союзу професор Волков; професор, доктор медичних наук Кондратенко Юрій Миколайович.

Л.М. Бобрик проходила стажування в США і Канаді, інститутах і очних клініках Клівленда, Пітсбурга, Вашингтона, Торонто. За роки своєї праці виконала тисячі складних і дуже складних операцій. Поруч із напруженою працею хірурга-практика Лариса Михайлівна провадила плідну наукову діяльність: очолювала «Офтальмологічне товариство» Київської області; запропонувала нові методики хірургічних втручань при глаукомі, відшаруванні сітківки, ушкодженні очей, першою в Києві здійснила пересадку переднього відрізку ока. Брала активну участь у міжнародних конференціях, з’їздах та симпозіумах з офтальмології, виховала не одне покоління лікарів-окулістів.

У квітні 1986 р., коли почався новий відлік часу – до і після Чорнобиля, – вона ретельно обстежила тисячі чорнобильських дітей, котрі зазнали дії радіоактивного опромінення, в складі бригади лікарів працювала в зоні АЕС. Про ті героїчні і трагічні дні написано не одну книгу, де згадується, зокрема, і робота як подвиг Лариси Михайлівни [2].

За сумлінну працю і вагомий внесок у розвиток офтальмологічної служби Бобрик Л.М. нагороджена орденом «Знак Пошани».

Велика група ветеранів, учасників війни подала колективне звернення до Київського обласного відділу охорони здоров’я України з проханням присвоїти Бобрик Л.М. почесне звання «Заслужений лікар». З аналогічним поданням звернувся до Міністерства охорони здоров’я Київський обласний відділ охорони здоров’я. Але бюрократична машина вирішила по-своєму…

Справжнє визнання і любов простого народу, який вважає Ларису Михайлівну НАРОДНИМ лікарем, цінніші за будь-які умовності. Бо це визнання дають люди, а їх – тисячі: тих, кого доля звела з людиною великої і щедрої душі, справжнім фахівцем, лікарем від Бога – Бобрик Ларисою Михайлівною.

Нині Бобрик Л.М. продовжує працювати: лікує, консультує, рятує людям зір у провідному офтальмологічному закладі України – Центрі мікрохірургії ока.

Джерела[ред.]

  1. Нестерова А.А. Гарні очі – здорові очі // Трибуна лектора. – 1988. – №3. – С.25.
  2. Сирота Л.М. Припятский синдром. Киноповесть. – Полтава: ООО «АСМИ», 2009.