Борисовець Іван Іванович

Матеріал з Wiki Носівщина
Іван Борисовець

Іван Іванович Борисовець (народився 20 травня 1941 у с. Мрин Носівського району) — кандидат геолого-мінералогічних наук, член-кореспондент Української нафтогазової Академії (з 1996), фахівець у галузі розробки нафтогазових родовищ.

Життєпис[ред.]

Трудову діяльність розпочав у 1958 р. бурильником у структурно-пошуковій партії № 1 м. Ніжин (Чернігівська область). У 1965 р. закінчив Львівський політехнічний інститут (спеціальність «Технологія та комплексна механізація розробки нафтових і газових родовищ»), у 1974 р. — аспірантуру ВНДІгазу (м. Москва).

Протягом 1965-2004 працював в УкрНДІгазі (м. Харків): був інженером, завідувачем сектору, завідувачем від ділу розробки та експлуатації газових родовищ. З 1992 до 2004 р. 1.1. Борисовець за сумісництвом очолював Науково-виробничу фірму «Гера Лтд», за проектами якої видобувалося близько 10% газу в Україні.

Його наукова діяльність присвячена створенню та впровадженню методичних основ проектування дослідно-промислової і промислової розробки газових родовищ України (зокрема Хрестищенського, Єфремівського, Яблунівського, Семиренківського, Юліївського, Одеського в акваторії Чорного моря). Іван Іванович зробив вагомий внесок в удосконалення методик підрахунку запасів газу за балансовими моделями, дослідження груп свердловин в умовах відбору та закачування газу проектування і вивчення ефективності першого на континенті сайклінг-процесу на Новотроїцькому родовищі. Вчений займався визначенням оптимальних (на перспективу) інвестиційних варіантів розробки окремих груп родовищ, підготовлення газу яких здійснювалося на головних спорудах (Хрестище, Солоха), покращенням систем розробки багатопластових Юліївського та Яблунівського родовищ.

Реалізація цих розробок сприяла прискореному освоєнню більшості нових родовищ, суттєвому збільшенню, а в подальшому (в умовах виснаження ресурсів) — стабілізації видобутку газу в Україні.

Протягом 1976-1980 та 1987-1990 працював за контрактами у Міністерстві енергетики Алжиру — був експертом із розробки нафтогазових родовищ. Виконував експертизи проектів іноземних компаній та генеральних схем розвитку нафтогазової галузі, обґрунтовував видобувні можливості окремих родовищ і базових нафтогазових провінцій Алжиру (Хассі-Р’Мель, Рурд Нус, Іассі Туіль).

Виступав із доповідями на всесоюзних і міжнародних конференціях в Оренбурзі, Баку, Ашхабаці, Краснодарі, Києві, Харкові, Пекіні.

Є автором і співавтором 120 наукових праць, семи винаходів, кількох ДСТУ з питань способів розробки родовищ газу та обґрунтування коефіцієнтів вилучення вуглеводнів.

Відзнаки[ред.]

Нагороджений медалями ВДНГ, Почесною грамотою НАК «Нафтогаз України». Іван Іванович — відмінник Мінгазпрому, почесний працівник ДК «Укргазвидобування».

Посилання[ред.]