Будлянський Микола Георгійович

Матеріал з Wiki Носівщина
Микола Будлянський

Микола Георгійович Будлянський (народився 22 грудня 1953 в селі Держанівка) — поет, прозаїк, журналіст, публіцист, краєзнавець. Заслужений журналіст України. Член НСЖУ, НСПУ.

Життєпис[ред.]

Закінчив факультет журналістики Київського державного університету ім. Т. Г. Шевченка (1978).

З 1971 — кореспондент, Борзнянська райгазета.

З 1972 — кореспондент радіомовлення (м.Носівка).

1973-1978 — навчання в університеті.

1979-1989 — кореспондент, завідувач відділу, заступник редактора, 1989-1991 — власний кореспондент, газета «Деснянська правда».

1991-2009 - завідуючий агропромисловим відділом.

2009-2011 - заступник головного редактора газети "Деснянська правда".

2011-2012 - перший заступник редактора газети "Наш край".

Член Національної спілки журналістів України (з 1987), Національної спілки письменників України.

Творчість[ред.]

Пише переважно про життя людей на селі.

Є автором:

  • поетичного трилисника "Калинові дощі" (1990),
  • поетичної збірки "Стежки і вишні" (1993),
  • збірки нарисів "Линовицький меридіан" (1993),
  • збірки нарисів "Мандрівка по вертикалі" (1994),
  • збірки нарисів "Над битим шляхом століть" (1995),
  • збірки нарисів "Білі халати - колір надії" (1996),
  • збірки новел "Соняшнекова межа" (2002),
  • збірки поезій "Де починається любов" (2003),
  • збірки нарисів "Добро межі не знає" (2005),
  • збірки нарисів "Хліб і жайворонки" (2006),
  • збірки нарисів "Меова Чернігівщина" (2013),
  • худочньо-документальної повісті "Вільхова гі лка" (2014),
  • збірки нарисів "Іван Іванович з Іванівки" (2017),
  • збірки новел "Розкажіть мені, мамо" (2017),
  • художньо-документальної повісті "Час рікою пливе" (2018),
  • поетичної збірки «Смак пізнього яблука» (2019),
  • збірки нарисів «Орлівка. За батьківськими заповітами» (2019).

Відзнаки[ред.]

  • Заслужений журналіст України (1998),
  • Лавреат журналістської премії ім. Василя Блакитного (1999),
  • Лавреат Рейтингу "Міжнародного відкритого Рейтингу популярності та якості товарів і послуг "Золота Фортуна" (2000),
  • Краща книга року. ІІІ місце в номінації "Поезія" (2003),
  • Лавреат Міжнародної літературної премії "Триумф" (2004),
  • Лавреат Чернігівської літературної премії ім. Леоніда Глібова (2018),
  • Лавреат міжнародної Літературно-мистецької премії імені Пантелеймона Куліша (2018)[1],
  • Лавреат Міжнародної літературної премії "Сад божественних пісень" імені Григорія Сковороди (2019),
  • Лавреат літературно-мистецької (пісенної) премії імені Миколи Негоди - Анатолія Пашкевича (2019),
  • Дипломант літературного конкурсу "Книга року-2018" в номінації "Поезія" - І місце, в номінації "Проза" - ІІ місце.

Примітки[ред.]

  1. Сергій Квітницький (14 лютого 2018) Миколі Будлянському вручили нагороду імені Пантелеймона Куліша! Жінка-УКРАЇНКА

Посилання[ред.]