Віленчик Йосеф

Матеріал з Енциклопедія Носівщини

Йосеф Віленчик (1871, Носівка — 10 грудня 1950, Бней-Брак, Ізраїль) — рабин, директор Талмуд-Тора йєменської громади. Брат Зераха Віленчика.

Життєпис[ред.]

Син адмора (почесний титул рабинів) Давида Цві Виленчик (1834 Чернігів — 1916, Тель-Авів), товариша ніжинського рабина Ісраеля Ноаха Шнеєрсона (1816-1883), який вчинив алію разом з синами. У Чернігові тримав заїжджий двір, доходи з якого дозволяли гідно утримувати велику сім'ю і оплатити освіту дітям.

Звання рабина отримав після закінчення єшиви в Гомелі. Одружився в 1889, а в 1905-му після погрому, в якому згорів сімейний будинок, змушений був тимчасово покинути сім'ю і виїхати на заробітки до Америки. Два роки працював учителем в одній з єврейських шкіл Нью-Йорка, в 1907 році здійснив алію (приїхав до Палестини).

Викладав Талмуд в школі «Шаарей-Тора», відкритої в Неве-Шалом (другий єврейський квартал за стінами Яффо). Збирав гроші на переїзд родини.

Отримавши роботу в Рішон-ле-Ціон, щодня пішки проходив близько 15 км від Яффо до Рішона, економлячи на візнику. Був директором єврейської школи для йєменців (в Тель-Авіві). Побудував будинок в районі Нахалат-Біньямін. Брав участь в будівництві Великої синагоги на Алленбі і багато років служив там. Він вважався одним з кращих читців Тори і хафтарот, і тель-авівці захоплювалися його красивим голосом і гарним івритом. Останні роки свого життя провів в релігійному кварталі міста Тель-Авіва Бней-Брак.