Гедройц Костянтин Каетанович

Матеріал з Енциклопедія Носівщини
Костянтин Гедройц

Костянтин Каетанович Гедройц (народився 6 квітня 1872, Бендери, Бессарабська губернія, Російська імперія (нині Молдова) — помер 5 жовтня 1932, Москва, СРСР) — видатний вчений-ґрунтознавець, агрохімік, основоположник колоїдної хімії ґрунтів, академік АН СРСР (з 1929), академік ВУАН (з 1930). У 1922-1929 керував агрохімічним відділом Носівської сільськогосподарської дослідної станції.

Життєпис[ред.]

Народився 6 квітня 1872 року в містечку Бендери (нині Республіка Молдова) у родині військового лікаря. Закінчив Київський кадетський корпус. По завершенні навчання його скерували до Михайлівського артилерійського училища. Проте 1892 року К. К. Гедройц полишив військову кар'єру і вступив до Петербурзького лісового інституту. Закінчивши його у 1898 році, а згодом і Петербурзький університет, де посилено вивчав хімію та фізику, працював у сільськогосподарській хімічній лабораторії міністерства землеробства.

Сферою наукових інтересів Костянтина Каетановича стали ґрунти, зокрема хімічні та фізичні процеси в них. Досліджуючи це питання, він взяв участь в організації агрохімічного відділу створеної 1911 року Носівської сільськогосподарської дослідної станції на Чернігівщині (Україна). Саме з нею пов'язана наукова слава цього талановитого вченого. Результати досліджень К. К. Гедройца на Носівській сільськогосподарської станції (1912—1929) стали «золотим фондом» російської й української ґрунтово-агрохімічної науки.

Пропрацювавши консультантом на станції, К. Гедройц з 1922 року очолив її агрохімічний відділ. Результатом багаторічної наукової та практичної роботи стало вчення про ґрунтові колоїди та їхню роль в утворенні ґрунту та його родючості. Вчений описав «ґрунтовий вбирний комплекс».

Вчений розробив нові принципи класифікації ґрунтів, що базувалася на складі обмінних катіонів.Запропонував поділ ґрунтів на насичені й ненасичені основами. Виділив чотири основні ґрунтові типи: латеритний, підзолистий, чорноземний і солонцевий.

Гедройц з'ясував природу солонцюватості ґрунтів, пов'язавши властивості солонців з наявними у ґрунтово-вбирному комплексі іонами натрію. Вчений встановив стадії еволюції засолених ґрунтів: солончак - солонець - солодь.

Гедройц розробив багато методів хімічного аналізу ґрунтів.

Вчений розробив способи хімічної меліорації ґрунтів (гіпсування і вапнування), використовуючи дослідження ґрунтово-вбирного комплексу. Багато часу приділяв поліпшенню поширених на Чернігівщині солонцюватих і кислих ґрунтів. За цю роботу Костянтин Каетанович був удостоєний Державної премії імені В. І. Леніна (1927), отримав звання члена-кореспондента АН СРСР, а згодом і академіка.

1927 року обраний президентом Міжнародної асоціації ґрунтознавців.

З 1930 року керував агрохімічною лабораторією Довгопрудненського дослідного поля (поблизу Москви).

За деякими даними, 1932 року в період масових сталінських репресій вченого арештували, що сильно підірвало його здоров'я. Того ж 1932 року Констянтин Гедройц помер у Москві.

Гедройц Костянтин Каетанович[ред.]

Стаття В. А. Вергунова в книзі: Фурса В. М. Славні імена Носівщини. — 2-ге видання, доповнене, перероблене. — Ніжин : ТОВ «Аспект-Поліграф», 2012. — 384 сторінки : ілюстрації. ISBN 978-966-340-493-6.

Народився 25.03 (6.04) 1872 р. у м. Бендери Бесарабської губернії ( нині Республіка Молдова). Закінчив Київський кадетський корпус, Санкт-Петербурзький лісовий інститут (у 1897 р. йому присвоєно звання вченого лісівника 1-го ступеня), навчався у Михайлівському артилерійському училищі в С.-Петербурзі. Вільний слухач С.-Петербурзького університету.

До 1915 р. працював у сільськогосподарській хімічній лабораторії Міністерства землеробства під керівництвом П.Косовича, займався перевіркою розробленого в той час в США електричного методу визначення вологості грунту і концентрації грунтового розчину. Обґрунтував вчення про грунтові колоїди та їхню роль в утворенні та родючості грунтів.

1916 р. взяв участь в організації Грунтового відділу Академії Наук, реорганізованого згодом у Грунтовий інститут, в якому працював директором (до 1930 р.); водночас від 1918 р. – завідував грунтовою лабораторією Докучаєвського грунтового комітету. У 1919-1930 рр. – професор та зав. Кафедрою ґрунтознавства Ленінградського лісового інституту і від 1921 р. за сумісництвом – зав. Кафедрою грунтознавства Ленінградського агрохімічного інституту.

Один з організаторів та керівників (1922-1930 рр.) агрохімічного відділу Носівської сільськогосподарської дослідної станції. У 1927 році став лауреатом Ленінської премії. Академік АН СРСР (1929 р.), ВУАН (1930 р.). Від 1930 р. – керівник Довгопрудненського дослідного поля (під Москвою). Голова Міжнародної асоціації ґрунтознавців. Автор вчення про походження солонців і солодей та теорії їхньої меліорації.

Помер 5.10. 1932 року в Москві.

Президія ВАСГНІЛ заснувала золоту медаль ім. Гедройца.

В.А. Вергунов

Основні праці[ред.]

  • Постановления Германского союза сельскохозяйственных станций относительно исследования и оценки удобрений, кормов и семян. Пер. и доп. К. К. Гедройца. — СПб.: Тип. М. Меркушева, 1905. — ? с.
  • Гедройц К. К., сост. Потребность почв Петербургской губернии в удобрениях в условиях вегетационного опыта. — СПб.: Тип. В. Ф. Киршбаума, 1911. — 85 с.
  • Гедройц К. К. Коллоидальная химия в вопросах почвоведения. В 2-х чч. Ч. 1. Коллоидальные вещества в почвенном растворе. Образование соды в почве. Солонцы и солончаки. — СПб.: Бюро по земледелию и почвоведению Уч. комиссии Гл. упр-я землеустройства и земледелия, 1912. — 58 с.
  • Гедройц К. К., сост. Изменяемость плодородия и производительности почвы под влиянием естественных условий и при хранении почв в воздушно-сухом состоянии. (В кн.: Труды сельскохозяйственной химической лаборатории в Санкт-Петербурге. Отд. оттиск из VIII вып. — СПб.: Тип. В. Ф. Киршбаума, 1913. — С. 144—199.)
  • Гедройц К. К. Коллоидальная химия в вопросах почвоведения. В 2-х чч. Ч. 2. Скорость обменных реакций в почве. Коллоидальность почв, насыщенных различными основаниями, и красочный метод определения количества коллоидов в почве. — СПб.: Бюро по земледелию и почвоведению Уч. комиссии Гл. упр-я землеустройства и земледелия, 1914. — 36 с.
  • Гедройц К. К. Заметки по агрономическому анализу. — Пг.: Тип. Альтшулера, 1914. — 16 с.
  • Гедройц К. К. Действие электролитов на илистые суспензии. — Пг.: Тип. Альтшулера, 1915. — 40 с.
  • Гедройц К. К., сост. Методы контроля удобрений. Применительно к закону 3 июля 1916 г. — Пг.: Тип. В. Ф. Киршбаума, 1917. — 35 с.
  • Гедройц К. К. К методике определения цеолитных оснований в почве. — Пг.: [Б. и.], 1918. — 23 с.
  • Гедройц К. К. Учение о поглотительной способности почв. — Пг.: Ред.-изд. ком. Нар. ком. земледелия, 1922. — 56 с.
  • Гедройц К. К. Химический анализ почв. Руководство по ведению лабораторных и почвенных исследований. — Пг.: «Новая деревня», 1923. — 253 с.
  • Гедройц К. К. Почвенный поглощающий комплекс и почвенные поглощенные катионы, как основа генетической почвенной классификации. — Л.: Гос. учеб.-практ. школа-тип. им. Алексеева, 1925. — 35 с.
  • Носовская сельскохозяйственная опытная станция им. 5-летия Октябрьской революции. Агрохимический отдел. Отчет Агрохимического отдела за 1922—1923 гг. Под общ. ред. К. К. Гедройца. — К.: Трест «Киев-печать», 1924. — 75 с.
  • Гедройц К. К. К вопросу об естественно-историческом районе Носовской с.-х. опытной станции. — К.: «Киев-Печать», 1926. — 13 с.
  • Носовская сельскохозяйственная опытная станция им. 5-летия Октябрьской революции. Агрохимический отдел. Краткий отчет за 1924 год. Сост. Ф. Н. Германов и В. Г. Тарановская. Под общ. ред. К. К. Гедройца. — К.: Изд-во опытной станции, 1926. — 49 с.
  • Гедройц К. К. Осолодение почв. — Л.: Тип. «Коминтерн», 1926. — 49 с.
  • Гедройц К. К. Подвижность почвенных соединений и влияние на неё кальция. — К.: Трест «Киев-печать», 1926. — 18 с.
  • Гедройц К. К. Почва как культурная среда для сельскохозяйственных растений. Почвенные коллоиды и солонцеватость почв. По данным Агрохимического отдела Носовской с.-х. опытной станции. Популярный очерк. — К.: Трест «Киев-печать», 1926. — 66 с.
  • Гедройц К. К. Почвенный поглощающий комплекс и почвенные поглощенные катионы, как основа генетической почвенной классификации. 2-е изд., доп. и испр. — Л.: Изд-во Носовск. опытной станции, тип. «Коминтерн», 1927. — 112 с.
  • Тарановская В. Г. Нитрификация в почве опытного поля Носовской сельскохозяйственной опытной станции и роль клевера в улучшении её. Под ред. и с предисл. К. К. Гедройца. — Л.: [Б. и.], 1927. — ? с.
  • Гедройц К. К. Солонцы, их происхождение, свойства и мелиорация. Научно-популярный очерк. — Л.: Изд-во Носовск. опытной станции, тип. «Коминтерн», 1928. — 76 с.
  • Гедройц К. К. Учение о поглотительной способности почв. 2-е изд., испр. и доп. — М.-Л.: ГСХИ «Новая деревня», 1929. — 156 с.
  • Гедройц К. К. Химический анализ почвы. 2-е изд., испр. и доп. — М.-Л.: ГСХИ «Новая деревня», 1929. — 599 с.
  • Гедройц К. К. Учение о поглотительной способности почв. 3-е изд., испр. и доп. — М.-Л.: Сельколхозгиз, 1932. — 203 с.
  • Гедройц К. К. Химический анализ почвы. 3-е изд. — М.-Л.: Сельколхозгиз, 1932. — 536 с.
  • Гедройц К. К. Учение о поглотительной способности почв. 4-е изд., испр. и доп. — М.: Сельхозгиз, 1933. — 207 с.
  • Гедройц К. К. Химический анализ почвы. 4-е изд., стереотип. — М.-Л.: Ленсельхозгиз, 1935. — 536 с.
  • Гедройц К. К. Почвенный поглощающий комплекс, растение и удобрение. Статьи и материалы по опытам на Долгопрудном опытном поле НИУ за 1930—1933 гг. Под общ. ред. Ф. Н. Германова. — М.-Л.: Сельхозгиз, 1935. — 343 с.
  • Гедройц К. К. Избранные сочинения. В 3-х тт. Под общ. ред. Н. П. Ремезова. Т. 1. Почвенные коллоиды и поглотительная способность почв. — М.: Сельхозгиз, 1955. — 560 с.
  • Гедройц К. К. Избранные сочинения. В 3-х тт. Под общ. ред. Н. П. Ремезова. Т. 2. Химический анализ почвы. — М.: Сельхозгиз, 1955. — 616 с.
  • Гедройц К. К. Избранные сочинения. В 3-х тт. Под общ. ред. Н. П. Ремезова. Т. 3. Применение удобрений, мелиорация почв и вегетационные опыты. — М.: Сельхозгиз, 1955. — 560 с.
  • Гедройц К. К. Избранные научные труды. — М.: «Наука», 1975. — 638 с.

Посилання[ред.]