Кабаєв Леонід Миколайович

Матеріал з Енциклопедія Носівщини
Леонід Кабаєв

Леонід Миколайович Кабаєв, (народився 25 вересня 1935, село Михайлівське, Запорізької області — помер 8 липня 2012, місто Ханти-Мансійськ, РФ) — лауреат Ленінської премії СРСР (1970). Інженер-геофізик-сейсмік, один з першовідкривачів родовищ нафти і газу у Сибіру, винахідник, музейник.

Життєпис[ред.]

Його батько працював директором Носівської дослідної станції, а Леонід навчався в Носівській СШ № 1, яку і закінчив. Закінчив Київський державний університет імені Тараса Шевченка (1958).

З 1959 р. працював в Ханти-Мансійському окрузі (інженер-оператор Березовської геологорозвідувальної експедиції). У 1962 р. став начальником сейсмопартії Нижнєвартовської експедиції. Проклав перший сейсмопрофіль в районі Самотлора.

Працював у складі Березовської, Сургутської експедицій (1959-1966), Салехардскої експедиції (1966-1974).

У 1966-1974 рр. Кабаєв працював на півострові Ямал, в Заполяр’ї начальником партії Тазовськой ГФЕ. Там в 1970 р. його і застала звістка про нагородження (за нижнєвартовський період) Ленінською премією — за відкриття великих родовищ нафти в Середньому Приоб'ї і прискорену підготовку промислових запасів.

Дванадцять років своєї трудової діяльності пов'язав з Ханти-Мансійським геофізичним трестом об'єднання «Хантимансійськгеофізіка» (1974-1986) — працював головним інженером, начальником партії.

Працював заступником директора Західно-Сибірського науково-дослідного проектного інституту глибокого буріння (ЗахСибБурНДПІ) (1986-1987) і Державного Західно-Сибірського науково-дослідного інституту геофізичних методів розвідки (ЗапСибНДІГеофізіка) (1987-1995) — філіалів у м. Ханти-Мансійську.

Був першим директором Ханти-Мансійського музею геології нафти і газу (1995-2003).

Досягнення[ред.]

Учасник відкриття унікального Самотлорського нафтогазоконденсатного родовища (1965).

Є першовідкривачем ряду інших найбільших нафтогазових родовищ Сибіру, автором винаходів в області пошуку, розвідки і розробки родовищ нафти. Нижневартовськ у даний час це одне з найбільших міст округу, але в ту пору в ньому не було навіть своєї середньої школи. Леонід Миколайович був одним із першовідкривачів Самотлора, що відноситься до найбільших нафтових родовищ світу.

Вніс значний внесок у впровадження і розробку високопродуктивних сейсмічних досліджень, в розробку нових геофізичних технологій в практику геологорозвідувальних робіт. При особистій участі виявлені багато нафтоносних структур, на яких були відкриті унікальні, найбільші і великі родовища нафти і газу, в їх числі: Ведмеже, Михпайське, Ювілейне, Ямбургське. Автор низки винаходів, в тому числі вібраційного джерела сейсмічних сигналів.

Відзнаки[ред.]

  • Ленінська премія (1970),
  • Орден Трудового Червоного Прапора (1973, за іншими даними 1975),
  • «Ветеран праці» (1985).
  • медалі, дипломи, грамоти, листи подяки, в тому числі
    • Диплом та нагрудний знам «Першовідкривач родовища» (1976, Самотлорське родовище),
    • медалями: «За доблесну працю. В ознаменування 100-річчя від дня народження В. І. Леніна» (1970),«За заслуги в розвідці надр» (1982).
    • Диплом лауреата 2 премії за участь в конкурсі «Пісня про Ханти-Мансійськ», присвяченому 360-річчю міста (1997).
  • Ім'я Л. Н. Кабаєва внесено до книги Тюменської обласної трудової слави (1972).

Посилання[ред.]

Література[ред.]

  • Кабаєв Леонід Миколайович // Фурса В. М. Славні імена Носівщини. — 2-ге видання, доповнене, перероблене. — Ніжин : ТОВ «Аспект-Поліграф», 2012. — 384 сторінки : ілюстрації. ISBN 978-966-340-493-6. Сторінки 15, 160–161.