Козари

Матеріал з Wiki Носівщина

Козари́ — село в Україні, в Носівському районі. Населення становить 750 осіб. Орган місцевого самоврядування — Носівська міська громада.

Північний куток села називають Люлівщина, південно-східний — Бондарі.

Природа[ред.]

Неподалік від села розташовані ботанічний заказник «Козарська Дача» і ботанічна пам'ятка природи «Козарська Дача».

Пам'ятки археології[ред.]

Поблизу села розташована багатошарова пам'ятка археології. Займає мисоподібний виступ першої над заплавної тераси річки Остер. Культурні шари: трипілля, підкурганне трупо-покладення скіфського часу, гунський час.

У 2001 експедицією Інспекції з охорони пам'яток історії та культури Управління культури Чернігівської облдержадміністрації було досліджено 2000 м² площі. Виявлено 20 ям округлої та овальної форми діаметром 1—1,8 м, що містили фрагменти кераміки софіївського типу етапу СІІ.[1]

Історія[ред.]

Давні часи[ред.]

Населений пункт Kozar позначено на «Спеціальному та докладному плані України…» де Боплана (1650) та на пізніших мапах.[2][3]

Час німецької окупації[ред.]

Німецька карта Козари.jpg

10 вересня 1941 року останні частини радянських військ, які відступали, пройшли через Козари, а в ніч на 11 вересня село було зайняте німцями. Першими загинули від рук німецьких військових голова сільради Гаврило Москалець, голова колгоспу Іван Харченко, начальник пошти Опанас Опанасенко та два лісничі.[4]

В час німецької окупації між селами Ставиське та Козари радянськими військовополоненими було прокладено пряму дорогу, що проходить через ліс на півночі від теперішнього села Пилятин (до 1947 — Берков). Місцеві жителі називають її «німецька дорога».

11 березня 1943 року у відповідь на дії в околицях села радянських партизанів, село спалене німецьким каральним загоном, а майже всі люди, які на той час мешкали в селі, були знищені. Близько 6-ої години ранку, німці оточили село і почали розправу — 270 людей похилого віку, жінок і дітей були спалені в сільському клубі. У місцевій школі розстріляли і спалили більше 200 дітей разом із учителями.[4]

Виконавець злочину: каральна експедиція СД, до складу якої входили німці, мадяри і близько 100 військовослужбовців чернігівського карального батальйону СД. Кількість загиблих — 3908 жителів. Повністю спалено 870 дворів селян і всі громадські об'єкти. Село фактично перестало існувати.[4]

Повоєнний час[ред.]

В кінці 1950-х на трьох вулицях на околиці села побудувалися переселенці з села Бондарі (Козелецький район). Цей куток у Козарах з того часу називається — Бондарі[5].

1963 року до 20-их роковин Козарівської трагедії стараннями місцевих жителів збудували пам'ятник Матері. Невеличкий пам'ятник-нагадування про тисячі загиблих.[4]

11 березня 2016 року в Козарах відкрили невеличкий пам'ятний знак усім, хто прийняв мученицьку смерть 73 роки тому.[4]

Музей[ред.]

В селі діє Народний історико-краєзнавчий музей. У 2009 завідувачка музею, Лідія Федорівна Харченко удостоєна Почесної грамоти Кабінету Міністрів України за багаторічну і сумлінну працю, високий професіоналізм, значний особистий внесок у збереження пам'яток історії та культури, розвиток музейної справи[6].

Будинок культури[ред.]

При Козарського будинку культури діє вокальний ансамбль «Калинонька».

Відомі люди[ред.]

Примітки[ред.]

  1. Жарова Т. М., Жаров В. Г., Терпиловський Р. В. Дослідження в зоні новобудов на Чернігівщині // Археологічні відкриття в Україні 2000—2001 рр. — К., 2002. — С. 119
  2. Спеціальна та докладна карта України на сайті vlasenko.net
  3. Мапа Боплана 1670
  4. 4,0 4,1 4,2 4,3 4,4 Спалені села і селища Чернігівщини в 1941–1943 роках: злочини проти цивільного населення. Збірник документів і матеріалів / Чернігівська обласна державна адміністрація, Чернігівська обласна рада, Український інститут національної пам’яті, Пошукове агентство по створенню науково-документальних серіалів «Книга Пам’яті» та «Реабілітовані історією». Упоряд.: С. В. Бутко, О. В. Лисенко; Відп. ред.: Р. І. Пилявець. 2013. Чернігів: Видавництво Десна Поліграф, 224 с. ISBN 978–966–2646–43–6, сторінки = 16-18
  5. Україна молода, Номер 132 за 19 липня 2008, Мальовничий привид «відстріляного» Задесення. Автор Володимир Костенко. Перевірено 2009-06-04
  6. Губернатор повернувся з села «Високий вал»

Посилання[ред.]