Леонідівське ремісниче училище

Матеріал з Енциклопедія Носівщини

Леонідівське нижче ремісниче чоловіче училище — навчальний заклад у Мрині, названий на честь Леоніда Платоновича Рудановського, рідного дядька Павла Степановича Коробки.

Відкрите 1 жовтня 1901. На урочистостях були присутні перші особи Чернігівської губернії, поважні гості з Петербурга. Губернатор Є. К. Андрієвський у вітальному слові підкреслив, що подія, якій міг би позаздрити будь-який куточок Росії, завдячує виключно приватному почину і значному матеріальному пожертвуванню П. С. Коробки.

Нині в приміщенні училища міститься Мринська загальноосвітня середня школа.

Почесний попечитель[ред.]

Фрагмент зі статті «Почесний попечитель Мринської Людмилинської школи Павло Степанович Коробка» / Історичні студії суспільного прогресу Випуск V. Посилання. Автор Бровко Альона Григорівна, Ніжинський державний університет імені Миколи Гоголя, історико-юридичний факультет, доцент кафедри

1 жовтня 1901 р. у Мрині за присутності Чернігівського губернатора було урочисто відкрито Леонідівське нижче ремісниче чоловіче училище. Навчальний заклад був названий на честь рідного дядька П. С. Коробки — Леоніда Платоновича Рудановського. Варто відзначити, що просвітницька діяльність Павла Степановича підтримувалася матір’ю. Про що свідчить нотаріальне зобов’язання, надане Людмилою Платонівною Міністерству народної освіту, в якому зазначалось:

«…обязываюсь предъ Министерствомъ Народного Просвещения, на случай открытия имъ въ Черниговской губернии Нежинском уезде въ м. Мринъ двухъ классного училища, нести лично за себя и за сына моего дворянина Павла Степановича Коробки:
1) две тысячи пятьсотъ руб. пяти процентными билетами Государственного Банка, въ пособие по содержанию Министерствомъ этого училища. Изъ процентовъ на этотъ капиталъ должны происходится расходы: по отоплению, найму сторожа и ремонту училищныхъ постороекъ и на другие расходы, какие Министерство признаетъ нужными….
2) покупку вблизи училища огорода, нужного подъ учительскую квартиру, обязываюсь сделать на свои средства для чего назначаю двести руб. т. е. действительную стоимость земли.
3) принимаю на себя обязанность построить деревянный домъ подъ железную крышу, для учительского помещения…» [ 1, арк. 7].''

В училищі, яке було першим у губернії навчальним закладом такого типу, працювало 3 відділення — ковальське, слюсарне та столярне. В навчальному закладі навчалися хлопці віком від 14-ти до 16-ти років, проте інколи зараховувалися й старші. Протягом трьох років вони набували фаху прикажчика, майстра з виробництва селянського реманенту та ремонту сільгосптехніки.

Учні, зокрема, виготовляли знаряддя праці і речі, необхідні для сільського вжитку: плуги, борони, віялки, сокири, молотки, завіси, діжки та ін.

Більшість з випускників училища виїхала із села, працювала на заводах Києва, Харкова, Санкт-Петербурга та інших міст.

Станом на 1915 р. в училищі навчалося 40 учнів. Нині в його приміщенні міститься Мринська загальноосвітня середня школа [14, с. 308].