Мень Ісак Мусійович

Матеріал з Енциклопедія Носівщини
Ісак Мень

Ісак Мусійович Мень (народився 21 червня 1911 у містечку Нова Басань Козелецького повіту Чернігівської губернії, тепер Ніжинського району Чернігівської області — помер 20 жовтня 1999) — фінансист і юрист, учасник Німецько-радянської війни. Працював у Носівському відділенні Держбанку: начальником кредитного відділу — заступником керуючого.

Життєпис[ред.]

Матеріал базується на письмових спогадах батька про свій життєвий шлях та листі-пам'ятці його фронтового друга — М. М. Слуцького. Надала дочка, Мень Бела Ісаківна.

Залишившись сиротою у віці 8-ми з половиною років після загибелі своїх батьків від рук денікінців в роки Громадянської війни, він разом зі своїм старшим братом і сестрою після тривалих поневірянь переїздить у 1924 в село Носівку, до родини свого дядька. Тут він вступає до 6–го класу Носівської семирічки (семирічної школи), яку закінчує 1926. Цього ж року він стає студентом Ніжинської 3-річної кооперативної рахунково-економічної профшколи. Після її закінчення у 1929 працює бухгалтером Новобиківського бурякового товариства, а згодом – старшим бухгалтером Лосинівської райбурякспілки.

1931 року вступає на вечірнє відділення планово-економічного факультету Київського інституту радянської торгівлі, який закінчує 1936 у м. Харків. В 1931-1936 поєднує навчання з роботою економістом в Укррибсекції Укоопспілки, а пізніше, після її ліквідації у зв'язку з переїздом столиці з Харкова до Києва - старшим бухгалтером кущової контори Харківського заводхарчоторгу.

У жовтні 1936 був призваний на строкову військову службу в однорічну школу при 43 авіаційній бригаді (м. Харків) у якості курсанта, яку закінчив 1937 і був звільнений в запас у званні молодшого лейтенанта. 1938-1941 працює економістом хлібофуражної контори Харківського заводхарчоторгу, згодом кредитним інспектором і старшим кредитним інспектором у районному відділенні Держбанку м. Талалаївки, Сумської області, куди переїхав у зв’язку з направленням на роботу його дружини – Мень Есфір Ісаївни.

У 1939 він вступив на заочне відділення Харківського юридичного інституту, де навчався по 1941. Війна, що спалахнула 1941, перервала навчання.

У вересні 1941 він був мобілізований до лав ВПС Радянської армії, де перебував по лютий 1946: спочатку у 783 батальйоні аеродромного обслуговування, а з листопада 1941 – у якості начальника маршрутних транспортів з доставки авіаційних бомб на вирішальні напрями великих фронтів: Москви, Ленінграда, Сталінграда, Севастополя, Одеси і операцій Курсько-Орловської, Мінського котла, боїв за Будапешт і Варшаву, супроводжував ванажно-розвантажувальні роботи на водних переправах через Дніпро, Волгу, Каспійське море, Віслу і Одер. Останній транспорт він доставив у фашистське лігво — Берлін. Ще рік після закінчення війни, по травень 1946 — проходив службу в 859 майстерні зі збору і спорядженню протитанкових авіабомб та відправленні їх в повітряні армії.

Наприкінці травня 1946, після демобілізації, повернувся в Носівку. За направленням Держбанку СРСР на ім’я керуючого обласною конторою Держбанку проходив стажування у Чернігівському облбанку і був скерований в Носівське відділення Держбанку на посаду старшого кредитного інспектора, пізніше - начальника кредитного відділу.

З липня 1946 по листопад 1981, до виходу на пенсію, впродовж 35 років незмінно працює в Носівському відділенні Держбанку, часто очолюючи відділення за відсутності керівництва. На протязі цих років опікувався кредитуванням промислових і сільськогосподарських підприємств Носівщини, зокрема, колгоспів, радгоспів, цукрового заводу і інших підприємств, проводив аналіз їх господарської діяльності, публікував аналітичні статті про їх економічний стан в Носівській районній газеті.

Виховав молоду зміну – Карабець Ніну Дмитрівну, яка працювала в очолюваному ним кредитному відділі, а згодом очолила Носівське відділення Держбанку.

Відзнаки[ред.]

Указом Президії Верховної Ради СРСР від 9 травня 1945 за участь у Великій Вітчизняній війні нагороджений медаллю «За перемогу над Німеччиною 1941-1945 р.р.». Пініше був нагороджений знаком «25 років перемоги в Великій Вітчизняній війні», шістьома військовими ювілейними медалями.

За досягнення високих показників у кредитно-економічній роботі Правлінням Держбанку СРСР у серпні 1967 Меню І. М. було присвоєно звання відмінника Держбанку СРСР з вручення нагрудного значка «Відмінник Держбанку», Міністерством фінансів було присвоєно звання радника фінансової служби II рангу.

Керівництво Чернігівської облконтори Держбанку і Обкому профспілок внесло його ім’я в ювілейну Книгу трудової слави за досягнення хороших показників у роботі на честь 100-річчя від дня народження В.І.Леніна.

У листопаді 1970 Носівська районна рада депутатів трудящих від імені Президії Верховної Ради СРСР нагородила його ювілейною медаллю «За звитяжну працю» в ознаменування 100-річчя від дня народження В.І.Леніна.

У травні 1971 керівництво Чернігівської контори Держбанку і обкому профспілок держустанов нагородило його грамотою «За довголітню і сумлінну працю в системі Державного банку», а у жовтні 1971 на честь 50-річчя від дня заснування Держбанку Правлінням Держбанку СРСР він був нагороджений Ювілейною грамотою.

У вересні 1977 Правління Держбанку СРСР і ЦК профспілок державних установ СРСР нагородило його Почесною грамотою за високі показники в роботі і активну участь у громадському житті у зв’язку з 60-річчям Великої Жовтневої соціалістичної революції.

Нагороджений медаллю «Ветеран праці».

Родина[ред.]

Дружина: Мень Есфір Ісаївна (1911—2004) — лікар-терапевт, відмінник охорони здоров'я СРСР, учениця академіка М. Д. Стражеска. 35 років працювала в Носівській центральній районній лікарні.

Донька: Мень Бела Ісаківна (нар. 1948) — педагог і перекладач, державний службовець.