Мень Бела Ісаківна

Матеріал з Енциклопедія Носівщини
Бела Мень

Бела Ісаківна Мень (народилася 31 серпня 1948 в Носівці) — педагог і перекладач, державний службовець.

Авторка біографії свого батька, Меня Ісака Мусійовича.

Автобіографія[ред.]

Надана 6 вересня 2020.

Народилась 31 серпня 1948 р. у м.Носівка, Носівського району, Чернігівської області в сім’ї службовців. Навчалась у Носівській середній загальноосвітній школі № 1, яку закінчила 1966 р. з золотою медаллю. Незабутні шкільні роки - назавжди у нашій пам’яті! Дорогі серцю вчителі – вони були найкращі, самовіддані, по-справжньому інтелігентні, високі професіонали своєї справи! Педагоги з великої літери! Взірець для мене і сьогодні Скнар Володимир Пилипович — викладач англійської мови. Кандидат філологічних наук. Досконало володів англійською і методикою навчання. Кожний урок був розписаний по хвилинах. Яскрава особистість і надзвичайно шляхетна людина. Саме завдяки йому багато його учнів обрали для себе професію викладача іноземної мови. Серед них була і я. Пізніше Володимир Пилипович був запрошений на викладацьку роботу до Ніжинского педагогічного інституту ім. М.Гоголя (нині – університет). Багато свого часу приділяв безкоштовним додатковим заняттям з англійської своїм учням. І мені особисто. На початку своєї кар’єри учителя я успішно використовувала і його методику викладання, за що залишаюсь безмежно вдячною. Не можу не згадати з теплотою і вдячністю моїх учителів Носівської середньої школи №1 — Скнар Анастасію Дмитрівну, талановиту вчительку української мови і літератури, Шовкун Марію Кирилівну, закохану у свій предмет вчительку історії, улюблену вчительку нашої родини, Нечес Раїсу Степанівну — нашого класного керівника і вчительку математики і ще багато інших прекрасних педагогів.

По закінченні школи, з 1966 по 1967 р.р - працювала вчителькою англійської мови в Носівській середній школі робітничої молоді, а з 1967 по 1972 р.р. навчалась у Київському педагогічному інституті іноземних мов (нині - Лінгвістичний університет), на факультеті англійської і французької мов. Після закінчення навчання повернулась в своє рідне місто Носівка, де з 1972 по 1975 р.р. працювала в Носівській середній школі № 3 у якості викладача англійської мови. З повагою і вдячністю згадую директора Носівської середньої школі №3 Олександра Андрійовича Хоменка — людину неординарну, високопрофесійну, вимогливу і водночас гуманну, історика за фахом і керівника за покликанням.

У січні 1975 р. перейшла на роботу в Науково-дослідну лабораторію «Мехбуд» Головкиївміськбуду, у відділ патентно-інформаційних досліджень, на посаду молодшого наукового співробітника і переїхала на постійне місце проживання до Києва. В межах своїх посадових обов’язків проводила патентно-інформаційні дослідження на новизну винаходів та здійснювала переклади патентної і технічної літератури.

У 1978 р. закінчила Вищі державні курси підвищення кваліфікації керівних, інженерно-технічних та наукових працівників з питань патентознавства та винахідництва.

У 1986 вступила до Інституту підвищення кваліфікації інформаційних працівників Державного Комітету СРСР з науки і техніки (Кафедра «Редагування наукової і науково-інформаційної літератури»), який закінчила 1987 р. з відзнакою. З 1987 р. працювала на посаді перекладача технічної літератури сектора науково-технічної інформації НДЛ «Мехбуд».

У 1994 р. перейшла на роботу в МНІЦ «Відгук» (Міжгалузевий науково-інженерний центр) при Кабінеті Міністрів УРСР, у Департамент впровадження (МРТ) мікрохвильової резонансної терапії та комерційної діяльності на посаду референта. Опікувалася супроводом закордонних лікарів, які приїздили в Центр для ознайомлення з методами лікування МРТ, здійснювала усний переклад курсу лекцій з МРТ, укладала угоди з іноземцями на навчання курсу МРТ.

Лютий – червень 1995 р. працювала в рекламно-інформаційній газеті «Посрєднік» (Зовнішньоекономічне об’єднання «Посрєднік») на посаді провідного редактора-організатора.

1995 р. була запрошена на роботу в Національну телекомпанію України на посаду старшого редактора Редакції міжнародного співробітництва Творчо-виробничого об’єднання «Міжнародні програми», а згодом переведена на посаду старшого редактора-перекладача відділу міжнародних зв’язків Дирекції міжнародних відносин. Брала участь у переговорах з закордонними партнерами з питань співробітництва в сфері телебачення, в організації зйомок документальної стрічки японської телекомпанії TBS «WORLD HERITAGE» (СВІТОВА СПАДЩИНА) про визначні місця України, що занесені до списку культурної спадщини ЮНЕСКО, здійснювала супровід, організацію і переклад зустрічей закордонних журналістів, зокрема з Македонії, з видатними особистостями та урядовцями України (Б.Патоном, Митрополитом Київським Філаретом, Міністром закордонних справ Г.Удовенко, Віце-прем’єр-міністром Кабінету міністрів України С. Тигіпко і іншими), ініціювала на українському телебаченні (УТ-1) випуск програми “UK Today” - «Калейдоскоп UK» про історію та сучасність Сполученого Королівства Великої Британії і Північної Ірландії, була її першим і незмінним перекладачем до переходу на роботу в Міністерство інформації України (пізніше - Державний комітет інформаційної політики України), куди була запрошена у квітні 1998 р на посаду заступника начальника Управління міжнародних зв’язків - начальника відділу міжнародних організацій та двосторонніх зв’язків. Присвоєно 8 ранг державного службовця.

Під час роботи в Державному комітеті інформаційної політики України була членом Міжурядової Україно-Угорської робочої групи з питань забезпечення прав національних меншин у сфері ЗМІ. Брала участь у засіданнях робочої групи: в м. Ужгород (1999р.) та м. Будапешт (2000р.).

Брала участь у роботі Керівного комітету Ради Європи з питань ЗМІ від України (грудень, 1999р., Страсбург, Франція).

У березні 2000 р. перейшла на роботу в Національну радіокомпанію України на посаду завідувачки відділом міжнародних зв’язків та обміну програм Управління міжнародних зв’язків. Здійснювала двостороннє співробітництво з радіокомпаніями Болгарії, Польщі, Литви, Естонії, Туреччини і інших країн. У 2006 році співпрацювала з третім каналом Радіо Культура Українського радіо, створила цикл передач, присвячений видатному польському поетові-революціонеру Адаму Міцкевичу: «Адам Міцкевич і Україна», а також цикл передач про геніального угорського поета- революціонера Шандора Петефі: «Співець свободи і любові» (2006).

Позаштатно викладала англійську мову в Інституті бізнесу і технологій (1994-2002 р.р.), на відділенні дистанційної освіти.

Співпрацювала (позаштатно) з телекомпанією ICTV (брала участь у перекладі серіалу «Красуня і чудовисько» (Beauty and the Beast).

Перекладала українською і російською мовами журнал Великої Британії «Ageways» (Шляхи літніх) 2004-2005.

Позаштатно співпрацювала у якості перекладача з Київською редакцією перекладів Всесоюзного центру перекладів (КРВЦП) з перекладу медичної літератури (1989—1993), та Національною медичною бібліотекою (1993—2006).

З 2006 р. – на пенсії.

Переклала англійською мовою книгу «Нові підходи до лікування злоякісних пухлин» (New Approaches to Malignant Tumor Treatment), що побачила світ у 2009 р.; автори: к.м.н. О.В.Шевченко et al., а також розділ під назвою «Закони розвитку цивілізацій, виходячи з їх енергетичних потреб» ( Laws of the development of civilizations based on their energy needs) з книги «Розвиток цивілізацій і технології походження видів», що вийшла з друку 2020 р., автор: д.м.н., професор, заслужений діяч науки і техніки України В.В.Корпачов.

2013 р. ініціювала і була головною героїнею передачі на Українському телебаченні ( УТ-1) про братську могилу в с. Чернещина, Краснокутського району Харківської області, де похований мій дядько Ківа Пуховицький. Місце поховання вдалося знайти через 70 років після його загибелі (у вересні 1943 у віці 20 років, звільняючи райони Харківської області від фашистсько-німецьких загарбників, був поранений і помер від тяжких ран у 74 спеціальному медсанбаті).

2017 р. - брала участь у зйомках сюжету про пам’ятник на братській могилі в с. Чернещина, де привернула увагу громадськості і відповідальних осіб місцевої влади про занедбаний стан братської могили і руйнування фігури солдата, встановленого на братській могилі. Сюжет був показаний на телеканалі «Сімон» Хараківського телебачення. Продовжую опікуватись питанням реконструкції пам’ятника.

Родина[ред.]

Батько: Мень Ісак Мусійович.

Мати: Мень Есфір Ісаївна (1911—2004) — лікар-терапевт, відмінник охорони здоров'я СРСР, учениця академіка М. Д. Стражеска. 35 років працювала в Носівській центральній районній лікарні.

Публікації[ред.]

  • Україна – Польща: перспективи співробітництва, - стаття в газеті «Посрєднік», 1999 р.
  • «Життя, віддане людям» - до сторіччя з дня народження лікаря Е.І.Мень,- стаття в Носівській районній газеті «Носівські вісті», № 24, 2012 р.
  • «Той далекий вересень 1943», - стаття в Носівській районній газеті «Носівські вісті», №36, 2013 р.
  • «В боях за Харківщину», з історії бойового шляху 71-ої Гвардійської стрілецької Харківсько-Вітебської Червонопрапорної дивізії, - стаття в Краснокутській районній газеті «Промінь», №№48-67, 2017 р.

Відзнаки[ред.]

Нагороджена

  • численними Почесними грамотами НДЛ «Мехбуд» за високі показники в роботі (1976р., 1980р., 1982р., 1983 р., 1984 р., 1985р., 1987р.,1988 р., 1991р.),
  • Почесними грамотами Міністерства інформації України за сумлінну працю і високий професіоналізм в інформаційній сфері, 1998р. і Національної радіокомпанії України, 2003р,
  • Почесною грамотою Ради Районної організації ветеранів Краснокутського району Харківської області за безмежну відданість справі і активну громадську діяльність та з нагоди 70-річчя перемоги над фашизмом.

Посилання[ред.]