Костянтин Мокієвський

Матеріал з Енциклопедія Носівщини

Мокієвський Костянтин Михайлович (? — 1709) — козацький політичний діяч, засновник с. Макіївки (1695), полковник, родич І. С. Мазепи.

Двоюрідний брат матері Івана Мазепи, полковник Київський (1691—1708), полковник Чигиринський (1708—1709). Активний учасник Азовсько-Дніпровських походів 1695—1696 і Північної війни 1700—1721. Мокієвський входив до найближчого оточення Івана Мазепи. Виступав меценатом православної церкви. Належав до самостійницького козацько-старшинського угруповання, що підтримало укладення українсько-шведського договору 1708.[1]

Біографія[ред.]

Костянтин Мокієвський походив з родини білоцерківської шляхти. Матір гетьмана Івана Мазепи також була з роду Мокієвських, світське ім'я її було Марина.[2]

Київським полковником Мокієвський призначений Мазепою у 1691 році. Разом з полком брав активну участь майже у всіх воєнних акціях Гетьманщини. Так, як повідомляє Літопис Величка, влітку 1692 року його козаки були мобілізовані на відсіч кримської орди.[3] А у 1693 році козаки Київського полку разом з полком Семена Палія під Очаковом вбили 200 татар, взяли у полон 90 ординців і трьох їхніх старшин, та захопили 15 тисяч овець та 240 волів.[4]

1695 року полковник Київський заселив село Макіївку, яке належало родині Мокієвських—Мировичів до 1915 р.[5] У 1696 році частина козаків, залишених у Таванську, намагалася змістити Мокієвського за його відсутності, обравши полковником полкового хорунжого Сергія Солонину. У розташування козаків був надісланий генеральний хорунжий Юхим Лизогуб. Йому було наказано відновити порядок. Зачинателі перевиборів полковника утекли, інших покарали і відпустили. У 1708 році Іван Мазепа призначив Мокієвського Чигиринським полковником. В 17081709 Мокієвський в ранзі наказного гетьмана виконував дипломатичні доручення Мазепи на Запорожжі та в Криму. Помер Костянтин Мокієвський у 1709 році, на думку О. Оглоблина, у Криму.[6]

У К. Мокієвського була єдина донька Ганна, заміжня за Василем Івановичем Мировичем. Після його заслання до Сибіру, Ганну Костянтинівну разом з дітьми відправили на постійне проживання в Тобольськ. Її єдиний син Іван Васильович Мирович був каптенармусом Сибірського гарнізону в 1747 році, прапорщиком у 1763—1764 роках у Кузнецовську і в Україну більше не повертався.[7]

Примітки[ред.]

  1. Головченко В. І. Мокієвський Костянтин
  2. Баклан М. М. Історія села Макіївки Носівського району Чернігівської області. — К., 1995. — 52с.
  3. Величко С. Літопис.— К.: Дніпро, 1991
  4. Павленко С. Київський полковник Костянтин Мокієвський // Сіверянський літопис.— 2000.— № 5.— С. 136—138
  5. Баклан М. М. Історія села Макіївки Носівського району Чернігівської області. — К., 1995. — 52с.
  6. Головченко В. І. Мокієвський Костянтин
  7. Баклан М. М. Історія села Макіївки Носівського району Чернігівської області. — К., 1995. — 52с.

Посилання[ред.]

Джерела та література[ред.]