Мринська філія Куликівського професійного аграрного ліцею

Матеріал з Енциклопедія Носівщини

Мринська філія ДПТНЗ «Куликівський професійний аграрний ліцей», раніше Професійно-технічне училище № 33 — державний професійно-технічний навчальний заклад у селі Мрин.

Люди[ред.]

Список керівних та педагогічних працівників ПТУ № 33 с.Мрин станом на 01.10.2017 року

  • Лисаченко Василь Васильович Директор 07.05.1981 Вища,2003 Чернігівський державний педуніверситет ім. Т.Г.Шевченка Педагогіка і методика середньої освіти. Трудове навчання.
  • Бородіна Тетяна Олександрівна — заступник директора з НВирР
  • Коновка Тетяна Олександрівна Заступник директора з НВихР 15.02.1985 Вища, 2007 Ніжинський державний університет ім. М.Гоголя Педагогіка і методика середньої освіти. Історія
  • Кришко Оксана Миколаївна Соціальний педагог 10.01.1974 Вища, 2012 Ніжинський державний університет ім. М.Гоголя Соціальна педагогіка. Соціальний педагог. Практичний психолог у навчальному закладі

Список викладачів спеціальних дисциплін ПТУ № 33 с. Мрин станом на 01.10.2017 року

  • Ікальчик Микола Володимирович Викладач спеціальних дисциплін 21.05.1951 Вища,1983, Українська сільськогосподарська академія, Сільське господарство
  • Ковбаса Григорій Вікторович Викладач спеціальних дисциплін 07.05.1953 Вища,1989, Українська сільськогосподарська академія, Сільське господарство
  • Лобода Михайло Микитович Викладач спеціальних дисциплін 30.08.1955 Вища, 1991, Українська сільськогосподарська академія, Механізація сільського господарства
  • Бабарико Тетяна Олексіївна Викладач спеціальних дисциплін 20.06.1988 Вища, 2012 Чернігівський національний педуніверситет ім. Т.Г.Шевченка Біологія Чернігівський комерційний технікум, 2007 Товарознавство та комерційна діяльність

Список викладачів загальноосвітніх дисциплін ПТУ № 33 с. Мрин станом на 01.10.2017 року

  • Бруханда Любов Петрівна Викладач суспільних дисциплін 28.10.1952 Вища, 1989 Чернігівський державний педагогічний інститут ім. Т.Г.Шевченка , Історія
  • Живкович Світлана Петрівна Викладач англійської мови 05.06.1951 Вища, 1979 Іркутський інститут іноземних мов ХоШиМіна Англійська мова
  • Мартинович Олена Олексіївна Викладач математики 24.11.1964 Вища, 1988, Ніжинський ордена Трудового Червоного Прапора державний педагогічний інститут ім.М.Гоголя Математика і фізика
  • Ковбаса Надія Борисівна Викладач української мови та літератури 24.08.1958 Вища, 1996 Ніжинський державний педагогічний інститут ім.Гоголя Українська мова та література
  • Чобітько Сергій Юрійович Викладач фізичного виховання 18.03.1993 Вища, 2015 Глухівський національний педагогічний університет імені Олексапндра Довженка Технологічня освіта
  • Черв'як Олександр Миколайович Викладач хімії та біології 08.11.1953 Вища, 1979 Ніжинський ордена Трудового Червого Прапора державний педагогічний інститут ім.Гоголя Біологія і хімія

Список майстрів виробничого навчання ПТУ № 33 с. Мрин станом на 01.10.2017 року

  • Писанка Сергій Миколайович 12.06.1985 Молодший спеціаліст, 2006, Харківський індустріально-педагогічний технікум Професійне навчання Механізація сільського господарства ПТУ № 33 с. Мрин 2003, Трактрист-машиніст с/г виробництва
  • Горбаченко Валерій Володимирович 10.03.1987 Вища,2010, Ніжинський державний університет ім.М.Гоголя Педагогіка і методика середньої освіти. Георгафія і біологія ПТУ № 33 с. Мрин, 2005 "Електромонтер з обслуговування та ремонту електроустаткування, водій автотранспортних засобів категорії "В" і "С"
  • Цуприк Михайло Борисович 11.09.1986 Спеціаліст, 2009, Чернігівський державний технологічний університет. Технологія та устаткування зварювання
  • Кропта Володимир Михайлович 03.08.1965 Середня спеціальна, 1991 Прилуцький радгосп-технікум. Гідромеліорація
  • Кротенко Олексій Михайлович 25.03.1960 Середня спеціальна,1979, Ніжинський технікум механізації сільського господарства, Механізація сільського господарства
  • Куриленко Алла Антонівна 26.07.1964 Середня спеціальна,1982, Могилів-Подільський технікум радянської торгівлі, Товарознавство і організація торгівлі продовольчими товарами
  • Ситнік Ганна Володимирівна 09.09.1988 Базова вища, 2014 Чернігівський економічний коледж Національної академії статистики, обліку та аудиту Облік та аудит
  • Глухоєдова Зоя Миколаївна 27.02.1972 Середня спеціальна,1991 Брянський технікум радянської торгівлі. Товарознавство і організація торгівлі непродовольчими товарами.
  • Коновка Олександр Валентинович 28.10.1973 Середня, 1992, Мринське СПТУ № 33 Електромонтер з обслуговування та ремонту електрообладнання в сільському господарстві, водій автотранспортних засобів категорії "В" і "С"

Список вихователів та керівників гуртків (по основній посаді) ПТУ № 33 с. Мрин станом на 01.10.2017 року

Технічні працівники навчального закладу станом на 01.10.2017 року

  • Самсоненко Ніна Михайлівна Головний бухгалтер 26.02.1967
  • Бруханда Оксана Ярославівна Бухгалтер ( фахівець без категорії) 03.12.1979
  • Куриленко Венера Володимирівна Бухгалтер ( фахівець без категорії) 15.05.1982
  • Ткаченко Наталія Іванівна Секретар 04.01.1962
  • Прядко Ніна Іванівна Лаборант 19.06.1960
  • Кравченко Анатолій Іванович Механік 18.05.1956
  • Косташ Євдокія Григорівна Завідувач господарством 18.03.1959
  • Петренко Надія Петрівна Завідуюча бібліотекою 15.03.1952
  • Кропта Людмила Миколаївна Чергова гуртожитку 11.12.1976
  • Компанець Любов Миколаївна Чергова гуртожитку 07.10.1963
  • Кропта Валентина Григорівна Чергова гуртожитку 21.05.1963
  • Щур Світлана Миколаївна Чергова гуртожитку 09.04.1970
  • Коновка Наталія Миколаївна Комендант 26.08.1979
  • Близнюк Тетяна Анатоліївна Кухар 14.07.1961
  • Кротенко Надія Миколаївна кухар 26.01.1960
  • Парасюк Любов Михайлівна Підсобний робітник 22.01.1959
  • Канівець Зоя Володимирівна Сторож 12.04.1956
  • Залозна Марина Олександрівна Сторож 07.09.1963
  • Мороз Валентина Андріївна Сторож 04.09.1958
  • Павленко Віталій Миколайович Сторож 04..06.1956
  • Потапенко Олена Іванівна Прибиральник службових приміщень 18.03.1963
  • Савоста Лідія Іванівна Прибиральник службових приміщень 27.08.1956
  • Самійленко Ольга Михайлівна Прибиральник службових приміщень 27.02.1967
  • Рудь Людмила Миколаївна Прибиральник службових приміщень 10.07.1979
  • Каленик Наталія Анатоліївна Двірник 11.07.1986
  • Єрко Лідія Михайлівна Комірник 24.03.1959
  • Хоменко Петро Григорович Слюсар -ремонтник (робітник навчально-виробничих майстерень) 26.06.1964
  • Кошовий Олег Миколайович Слюсар -ремонтник (робітник навчально-виробничих майстерень) 12.04.1973
  • Черненко Леонід Леонідович Слюсар-сантехнік (робітник зайнятий ремонтом комунікаційних та каналізаційних систем) 28.04.1971
  • Кабиш Микола Борисович Слюсар-сантехнік (робітник зайнятий ремонтом комунікаційних та каналізаційних систем) 11.06.1960
  • Єрко Валерій Миколайович Електромонтер 22.03.1977
  • Савоста Олександр Володимирович Столяр 26.01.1976

Історія[ред.]

Цей навчальний заклад був заснований 2 листопада 1903 року і називався Людмилинською жіночою школою сільського домоводства і дворового господарства. Школа такого типу була першою на всю Російську імперію на державному утриманні. Її завдання визначені статутом, в якому засновник – поміщик П. С. Коробка, писав:

«Школа эта будет давать сведения, которые необходимы для хорошей сельской хозяйки в доме и около дома, а именно: по садоводству, огородничеству, цветоводству, личному хозяйству, счетоводству. В доме не обходимо для хозяйки знать следующее: приготовление обыкновенного обеда, печение разного хлеба, сушение и варение фруктов, консервов и т. д.».

У школу приймались особи з багатих сімей віком 16 років, які мали свідоцтво про закінчення початкової освіти. Курс платного навчання проводжувався 3 роки. Навчалось всього 60 учениць. На фасаді головного корпусу була вивіска з написом:

«Будите мысль, будите жизнь. На путь разумный наставляйте, Будите мысль, будите жизнь И новый век подготовляйте».

У 1911 році на базі школи була відкрита семінарія з 3-річним строком навчання. Вона проіснувала до Великої Жовтневої соціалістичної революції.

З 1919 року була реорганізована в педагогічні курси з терміном навчання 3 роки.

В 1926 році – педтехнікум, який у 1929 році був переведений у Ніжин, а потім у Прилуки.

В 1929 році на базі педтехнікуму була організована профтехшкола, яка в 1930 році реорганізована в технікум сільського господарства, який функціонував до 1933 року, а потім знову був переведений в Ніжин.

В 1930-ті роки постало питання про темпи розвитку сільського господарства, його механізації. В країні вкрай потрібні добре підготовлені механізаторські кадри. 1 жовтня 1933 року була організована Мринська школа механізації сільського господарства. До Великої Вітчизняної війни училище готувало спеціалістів сільськогосподарського виробництва: трактористів-машиністів, комбайнерів, електромонтерів, водіїв автомобілів тощо. Таких професій не дореволюційне село Росії.

Під час фашистської окупації 1941-1943 рр. матеріальна база школи, за винятком навчального корпусу, була повністю зруйнована. Та відразу після звільнення нашого краю в 1944 році училище продовжило підготовку спеціалістів для сільського господарства.

Хронологія:

1903–1911 Людмиливська жіноча школа сільського домоводства і присадибного господарства. Почесний попечитель – Коробка П. С. Начальниця школи – Лукіна М. М.

1911–1918 Людмилинська жіноча учительська семінарія. Почесний попечитель – Коробка П. С., Начальниця – Хеліонова У. О.

1919–1920 Мринські Вищі педагогічні курси.

1920–1929 Мринський педагогічний технікум. Завідуючий – Подшевкін В. П.

1929–1930 Мринський агрономічний технікум. Директор – Шовкун П. Я.

1930–1933 Мриинський технікум механізації сільського господарства. Директори – Даниленко І. П., Остапенко І. Г.

1933–1953 Мринська школа механізації сільського господарства. Директори - Литвак Д. Б.,Іванов І. Ф., Федоров П. М., Гамора К. Д., Мельник І. С.

1955–1963 Мринське училище механізації сільського господарства № 8 . Директори – Мельник І. С., Падун В. І.

1964–1969 Мринське сільське професійно-технічне училище № 34. Директор – Падун В. І.

1969–1984 Мринське середнє сільське професійно-технічне училище № 11. Директор – Вербило С. Г.

1984–2005 Мринське середнє професійно-технічне училище № 33. Директори – Черненко Л. П., Денисенко М. Д., Фесенко М. С.

З 2005 Професійно-технічне училище № 33 с. Мрин. Директори – Фесенко М. С., Лисаченко В. В.

Робітничі професії[ред.]

  1. Електромонтер з обслуговування та ремонту електроустаткування, водій автотранспортних засобів категорії «С».Термін навчання 3 р. Приймаються юнаки з 9-річною освітою.
  2. Контролер – касир, продавець непродовольчих товарів. Термін навчання 3 роки. Приймаються юнаки та дівчата з 9 - річною освітою.
  3. Слюсар з ремонту с/г машин та устаткування, тракторист-машиніст с-г виробництва категорії А 1, А 2, В 1, водій автотранспортних засобів категорії «С». Термін навчання 1,5р. Приймаються юнаки з 11 - річною освітою.

Навчання безкоштовне. Проживання в гуртожитку, користування бібліотекою та 3- разове харчування безкоштовно.

  1. Водій автотранспортних засобів категорії „В”, „С”. Термін навчання 3,5 місяці, навчання платне. Приймаються юнаки та дівчата віком 17,8 років з освітою не нижче 9 класів.
  2. Тракторист - машиніст с-г виробництва категорії А1, А2, В1. Термін навчання 7,5 місяців, навчання платне.

Контакти[ред.]

2-92-30, 2-92-87

вул. Малинко 41, с. Мрин Носівського р-ну Чернігівської області.

ptu33.c.mrynAt.gifgmail.com

Мринське училище механізації сільського господарства[ред.]

Нарис М. Фурси із книги: Фурса В. М. Славні імена Носівщини. — 2-ге видання, доповнене, перероблене. — Ніжин : ТОВ «Аспект-Поліграф», 2012. — 384 сторінки : ілюстрації. ISBN 978-966-340-493-6.

В Носівському районі, на правому березі Остра розташоване село Мрин. У дореволюційний період тут у маєтку матері, Людмили Платонівни, проживав дворянин-меценат Павло Степанович Коробка. Дякуючи йому в містечку, так тоді звалося село Мрин, була збудована церква, початкова школа, лікарня, ремісниче училище, а другого листопада 1903 року була відкрита Людмилинська школа сільського домоводства – присадибного господарства, названа так на честь матері. Звання почесного опікуна школи надавалося довічно її засновнику П. С. Коробці, котрий доклав багато зусиль для її відкриття і виділив спочатку 20 десятин землі і 50 тисяч рублів. Адже школа такого типу на державному утриманні була першою на всю Російську імперію.

Завдання школи визначені її статутом, де було сказано:

„Школа эта будет давать сведения, которые необходимы для хорошей сельской хозяйки в доме и около дома, а именно: по садоводству, огородничеству, цветоводству, личному хозяйству, счетоводству. В доме необходимо для хозяйки знать следующее: приготовление обыкновенного обеда, печение разного хлеба, сушение и варение фруктов, консервов и т.д.”

В школу приймались жінки не молодше 16 років, які мали свідоцтво про закінчення початкової школи. Курс навчання становив усього три роки і навчалося 60 учениць. Спочатку на воротах, а пізніше на фасаді головного корпусу школи був напис:

„Будите мысль, будите жизнь.
На труд разумный направляйте.
Будите мысль, будите жизнь
И лучший век подготовляйте.”

У 1911 р. на базі школи була відкрита семінарія з трирічним строком навчання, а в 1919 році семінарія реорганізована в педагогічні курси, в 1926 р. – в педагогічний технікум, який в 1929 році був переведений у Ніжин. До речі, випускниками педагогічного технікуму в цей час стали відомі нині наші земляки – партизанський комісар Стратилат Михайло Іванович, поет і педагог Калмановський Борис Мусійович, поет і літературознавець Саченко Григорій Кирилович. На базі педтехнікуму в 1929 р. була організована профтехшкола, а в 1930 році – технікум сільського господарства, який проіснував до 1933 року.

1 жовтня 1933 року була організована Мринська школа механізації сільського господарства. Училище готувало трактористів-машиністів, комбайнерів, водіїв автомобіля, електромонтерів та спеціалістів інших професій.

Під час фашистської окупації матеріальна база школи, крім навчального корпусу, була зруйнована. Та вже в 1944 році училище знову розпочало підготовку кадрів механізаторів. За роки існування училища підготовлено понад 45 тисяч спеціалістів різних сільськогосподарських професій. Особливу увагу питанню підготовки кадрів для села було приділено після вересневого Пленуму ЦК КПРС 1953 року, де було взято курс на значне підвищення розвитку сільського господарства. Учні стали навчатись за державний кошт. Їм видавалась робоча і парадна форма одягу, безкоштовне харчування, виплачувалась стипендія і оплачувалося житло.

В училище почала надходити нова техніка, з’явилися нові спеціальності (механізаторів трудомістких процесів у тваринництві, електриків), строк навчання з шести місяців зріс до 1-3 років. Від військкомату на шестимісячних курсах навчалися водії автомобілів. Середньорічний контингент учнів становив понад 300 чоловік. В училищі були створені всі умови для якісної підготовки кваліфікованих спеціалістів. В навчальних кабінетах, лабораторіях було все необхідне обладнання, виділялося достатньо коштів для забезпечення діяльності закладу.

В 70-х роках по лінії цивільної оборони, на випадок надзвичайних ситуацій, на базі Мринського училища планувалося розміщення республіканського Комітету профтехосвіти. Тому в училищі було збудовано чотириповерховий корпус з 28 навчальними кабінетами, актовим та спортивним залами, їдальнею, а також був збудований п’ятиповерховий гуртожиток з побутовими кабінетами і кімнатами відпочинку.

В 1990 році для виробничої практики курсантів в закладі було 15 автомобілів, 30 тракторів, близько 200 різних марок сільськогосподарської техніки. Педагогічний колектив викладачів і майстрів виробничого навчання складав понад 80 чоловік. Нині в училищі є 150 гектарів орної землі, так зване учбове господарство, і невелика свиноферма (100голів). На своїй землі учні закріплюють теоретичні знання на практиці.

Мені довелося працювати в училищі з 1954 по 1967 рік, крім трьох років служби в Радянській Армії. Можливо когось зацікавлять мої спогади про роботу учбового закладу в цей час.

Весною 1954 року до Ніжинського технікуму механізації сільського господарства приїхав директор Мринського училища механізації с/г №8 Мельник Іван Сергійович, зустрівся з випускниками і запросив бажаючих працювати в закладі. Я разом з Чеканом М. М. і Леміщенком П. І. дали згоду і в серпні приступили до роботи. Чекан Микола Микитович був зарахований на посаду викладача, ми з Петром Івановичем – майстрами виробничого навчання. На той час кадри майстрів виробничого навчання були в основному практиками без спеціальної освіти, а викладачі, в основному, мали середню спеціальну освіту. В той час Ніжинський технікум механізації давав ґрунтовні знання і ми стали серйозним поповненням педагогічних кадрів училища. А до роботи нам було не звикати. У колективі зустріли нас доброзичливо, ознайомили з навчальною базою, з учнями.

Минуло багато років. Мало залишилося в живих наших тодішніх наставників, та хочу згадати добрим словом майстрів Нестора Несторовича Рубаника, Данила Івановича Джима, Андрія Михайловича Теремця, Миколу Харитоновича Гапона. Всі вони працювали в училищі до виходу на пенсію. Багато зробив для навчального процесу старший майстер, суворий і вимогливий Михайло Платонович Обухан.

Окремо хочеться сказати про майстрів „золоті руки”, котрі ще до революції закінчили Мринське ремісниче училище, засноване теж П. С. Коробкою (нині це приміщення Мринської середньої школи). Це Гнат Трохимович Ковтун, Сидір Степанович Самсоненко, Павло Арсенович Рубаник, котрі були взірцем для нас молодих у ставленні до роботи і в знанні своєї справи.

Практичні заняття з учнями майстри виробничого навчання проводили за будь-якої погоди. Взимку на поле біля училища, яке ми звали полігоном, вивозили вагончик з „буржуйкою”, де можна було обігрітись, ми вдягали теплий одяг і цілий день проводили навчання. Учні ж, як правило, змінювалися кожні дві години.

За кожним майстром виробничого навчання закріплювалася група курсантів і майстер відповідав за навчання та, особливо, за стан дисципліни.

Щодня в училищі проводилась лінійка, де шикувалися на чолі з майстрами всі учбові групи, а їх було не менше десяти. На лінійці розглядалися питання навчання і виховання, підводилися підсумки соціалістичного змагання, заслуховувались окремі учні. Потім кожен майстер проводив лінійку зі своєю групою.

В той час гуртожитку в училищі не було і учні жили в мринчан на квартирах. Доводилось в позаурочний час часто відвідувати квартири, контролюючи навчання і поведінку курсантів, і щомісяця проводити збори групи, де обговорювалися ці питання.

Для виховання окремих учнів ми пробували залучати їх батьків, але це не давало належних результатів. Порушники дисципліни, як правило, були з неблагополучних сімей, де батьки мало впливали на їх виховання. Пам'ятаю, як запросили одного батька в училище, а вони вдвох із сином ходили по селу п'яні. Тому основну увагу ми звертали на виховну роботу самих учнів. Ретельно підбирали актив групи: старосту, комсорга і профорга, намагалися дружно співпрацювати майстер виробничого навчання і закріплений викладач.

Багато уваги приділялось комсомольській роботі, соціалістичному змаганню між групами, випуску групових стінгазет, а також сатиричній газеті „Колючка”. Регулярно поновлювалася Дошка пошани. Мені довелось на протязі 5 років очолювати комсомольську організацію училища; якраз в той період не було посади звільненого секретаря комсомольської організації, так що ми дружно співпрацювали з заступником директора по культурно-виховній роботі Лебедєвим Миколою Лук'яновичем.

В 1954 році в училищі працювало біля 40 чоловік досвідчених педагогів: Овдієнко Сергій Іванович, колишній майор-фронтовик, Артеменко Іван Костянтинович, Пижиков Петро Андрійович, Погорілко Володимир Михайлович, Полевик Борис Андрійович, Мєх Петро Петрович, Василенко Василь Андрійович, Припутень Федір Якович, Вакулик Іван Матвійович, Чекан Микола Микитович і інші. Всі вони працювали в училищі до виходу на пенсію. Трохи пізніше до них приєдналися випускники Харківського індустріального технікуму Байда Микола Іларіонович, Шульга Микола Іванович, Струтинська Валентина Володимирівна.

Щоб у належному ритмі і без збоїв працював цей величезний механізм навчально-виховного процесу потрібно було вміло керувати педагогічним колективом. Хочеться згадати добрим словом директорів різного часу - Івана Сергійовича Мельника, Василя Івановича Падуна, Степана Григоровича Вербила, Леоніда Петровича Черненка, Миколу Степановича Фесенка. Їх заступників – Володимира Лаврентійовича Михайленка, Михайла Андрійовича Цуприка, Миколу Лук'яновича Лебедєва.

Дякуючи вмілій роботі дирекції, плинність кадрів, особливо педагогічних працівників, була незначною. В училищі працювали цілі сімейні династії.Так Д. Ф. Нечаєв працював ковалем, а його син Микола і зять О. Б. Залозний - майстрами виробничого навчання, дочка Галина – технічним працівником. Продовжує сімейну традицію онука Марина. Дружина заступника директора В. Л. Михайленка, Г. С. Тетеня – викладач, дружина майстра А. М. Теремця – Галина Іванівна – бухгалтер. Віра Кирилівна Бицько з чоловіком Анатолієм Гавриловичем до виходу на пенсію працювали в училищі, їхній зять Володимир Близнюк працював викладачем, дочка Тетяна – в їдальні. Цей перелік можна продовжувати. Непомітна, на перший погляд,але злагоджена праця обслуговуючого персоналу – працівників майстерень, гаража, учбового господарства, їдальні, бухгалтерії та інших служб позитивно впливала на навчання і виховання спеціалістів сільського господарства, а в цілому – на добробут нашої країни.

Цікавою є така сторінка історії училища. Наприкінці 1970-х років у Мрині три роки навчали монгольських юнаків професії трактористів для такої далекої від України держави Азії.

Останнім часом погіршилося фінансування училища, яке нині працює на половину своєї потужності. У 2010 році в училищі навчалося близько 200 учнів з таких спеціальностей: машиніст- тракторист, водій, слюсар-ремонтник, обліковець реєстрації бухгалтерських даних, електромонтер з обслуговування та ремонту електроустаткування. Кошти виділялися лише на виплату зарплати 63 працівникам училища, на стипендії учням у розмірі 200 гривень, а також на соціальну допомогу сиротам і оплату енергоносіїв. Давно минули строки капітального ремонту учбового корпусу, гуртожитку, котельні. Неодноразові звернення дирекції училища до різних інстанцій, навіть до Прем’єр-Міністра України, залишилися безрезультатними. Та не дивлячись на всі негаразди, дякуючи наполегливій роботі дирекції, всього колективу працівників училище живе, працює і готує кваліфікованих спеціалістів, майстрів своєї справи. За час свого існування, (за словами директора ПТУ Лисаченка В.В.), мринське училище підготувало близько 37 тисяч випускників.

М. Фурса.

Посилання[ред.]