Носівська загальноосвітня школа I—III ступенів № 1

Матеріал з Wiki Носівщина

Носівська загальноосвітня школа I–III ступенів № 1 — найстаріший навчальний заклад у місті Носівка, заснований 1868 року. Мова навчання — українська.

Про школу[ред.]

У 2018/2019 навчальному у школі навчалося 690 учнів, з яких 120 — першокласники.

Школярі початкових класів охоплені заняттями у 10 групах продовженого дня в позаурочний час.

В школі функціонують :

  • довідково-інформаційний бібліотечний центр з постійним доступом до всесвітньої мережі Інтернет;
  • 32 навчальні кабінети;
  • 2 спортивні зали;
  • хореографічний клас;
  • актова зала на 200 місць;
  • 2 кабінети інформаційно-комунікаційних технологій;
  • медичний кабінет;
  • їдальня на 120 місць;
  • шкільний методичний кабінет;
  • соціально-психологічна служба «Довіра»;
  • історико-краєзнавчий етнографічний зразковий музей .

Станом на липень 2019 педагогічний колектив нараховує 63 вчителя, з яких:

  • відмінників освіти України - 3;
  • вчителів, що мають звання "вчитель-методист" - 4;
  • вчителів, що мають звання "старший учитель" - 5;
  • учителів вищої кваліфікаційної категорії - 22;
  • учителів І кваліфікаційної категорії - 9;
  • учителів II кваліфікаційної категорії - 11;
  • спеціалістів, у тому числі молодих, - 21.

У школі працюють гуртки:

  • Вокальний ансамбль "Дивограй";
  • Театральна студія "Юність";
  • "Шкільне інформаційне агентство";
  • Гурток цифрової фотографії;
  • Студія аеродизайну;
  • Гурток з легкої атлетики "Олімпієць";
  • Гурток "Козацький гарт"

З метою реалізації прав на освіту дітей з особливими освітніми потребами в школі організовано заняття за інклюзивною формою для 11 учнів.

Додаткові освітні послуги на платній основі — підготовчі курси для майбутніх першокласників "Впевнений старт", за яких навчають грамоти, математики та англійської мови.

Профілізація навчання старшокласників здійснюється за технологічним профілем. Випускники, окрім загальної освіти, проходять трудову підготовку при МНВК, де здійснюється професійне навчання за робітничими професіями тракторист-машиніст сільськогосподарського виробництва категорії «А», водій автотранспорту категорій «В» і «С», оператор комп’ютерного набору, продавець з лотка на ринку, швачка з виготовлення жіночого та дитячого одягу.

Педагогічний колектив[ред.]

Станом на липень 2019 колектив школи складається із 63-х педагогів.

Колишні вчителі[ред.]

Вчителі Носівської школи № 1, що померли[1]:

  1. Богдан Єфросинія Леонтіївна
  2. Богдан Іван Олексійович
  3. Бондаренко Олександр Федорович
  4. Бородавко Володимир Миколайович
  5. Буняк Ніна Миколаївна
  6. Бурнос Василь Іванович (1955—2009)
  7. Василенко Ілля Іванович
  8. Велько Любов Миколаївна
  9. Воскресенський Євген Михайлович
  10. Гавриленко Ніна Антонівна
  11. Гоба Марія Калінічна
  12. Губар Наталія Савівна
  13. Данилко Антон Михайлович
  14. Зикіна Уляна Корніївна
  15. Калина Микола Несторович
  16. Кебкал Галина Митрофанівна
  17. Козел Олена Митрофанівна
  18. Коняченко Михайло Пилипович
  19. Корінь Таїсія Нестерівна
  20. Коровіна Галина Григорівна
  21. Косиченко Людмила Федорівна
  22. Литвин Людмила Іванівна
  23. Лотренко Володимир Захарович
  24. Ляшенко Ангеліна Леонтіївна
  25. Ляшенко Галина Данилівна
  26. Ляшенко Іван Григорович
  27. Мазка Світлана Василівна
  28. Мироненко Іван Михайлович
  29. Мишко Галина Михайлівна
  30. Мірошник Кирило Федосійович
  31. Набок Василь Кирилович
  32. Назаренко Галина Дмитрівна
  33. Назаренко Григорій Миколайович
  34. Наливайко Микола Федосійович
  35. Нечес Раїса Степанівна
  36. Нікітін Василь Вікторович
  37. Оксимець Оксана Григорівна
  38. Павленко Марія Федорівна
  39. Побрусило Валентина Георгіївна
  40. Поживотько Катерина Степанівна
  41. Пономаренко Інна Данилівна
  42. Прокоп’єва Галина Федорівна
  43. Самоненко Любов Іванівна
  44. Скнар Анастасія Дмитрівна
  45. Скнар Володимир Пилипович
  46. Скрипець Андрій Петрович
  47. Скрипець Галина Олександрівна
  48. Солошенко Катерина Григорівна
  49. Стрільчина Галина Федорівна
  50. Третяк Дмитро Андрійович
  51. Турик Катерина Гнатівна
  52. Федорина Віра Миколаївна
  53. Філь Паша Тихонівна
  54. Хиленко Галина Михайлівна
  55. Хиленко Катерина Михайлівна
  56. Хлопчур Ніна Петрівна
  57. Хоменко Ольга Григорівна
  58. Черевко Олександра Григорівна
  59. Шаулко Галина Федорівна
  60. Шаулко Лідія Омелянівна
  61. Штепура Валерій Григорович
  62. Штепура Євдокія Терентіївна
  63. Шульга Клавдія Костянтинівна
  64. Шульга Ольга Григорівна
  65. Шумська Марія Марківна
  66. Шумський Валентин Іванович
  67. Юрченко Ольга Федорівна

Відомі випускники[ред.]

Див. також: Категорія:Випускники Носівської школи № 1
  • Берковець Володимир Семенович, (22.04.1941-15.11.2008). Народився в Носівці. Випускник Носівської середньої школи №1. Закінчив КПІ, працював в Інституті радіоелектроніки (НДІ „Квант”) Головним конструктором. Опублікував близько 50-ти робіт з обчислювальної техніки. Почесний винахідник СРСР. Його винаходи і розробки впроваджені у різноманітних системах озброєння, що їх використовують армії України, Росії та інших держав світу.
  • Білошапка Микола Іванович (1938–2004) – народився у м.Носівці. Доцент кафедри технології і ремонту авіаційної техніки. Вчений-секретар механічного факультету Київського інституту цивільної авіації. Автор 72 наукових праць. Удостоєний звання “Винахідник СРСР”.
  • Бобрик (Довгаль) Лариса Михайлівна (31.03.1936 р.н.) – лікар-офтальмолог, завідувач відділенням Київської обласної лікарні. Очолювала відділення провідного офтальмологічного закладу України – “Центру мікрохірургії ока”. Випускниця Носівської середньої школи № 1 1954 року.
  • Бровко Микола Миколайович, (народився в 1951 в Носівці) — український вчений-філософ. Доктор філософських наук. Професор кафедри філософії Київського державного лінгвістичного університету.
  • Буняк Іван Якович (1923, Носівка — †1998) — український бібліограф, краєзнавець. Автор книг з історії рідного краю: «Сторінки історії Носівки» (ч.1 — 1997, ч. 2 — 2003), «Партизанська Носівщина» (2000), бібліографічного покажчика літератури «Носівка і Носівщина».
  • Висовень Василь Іванович (1941—2007). Актор Харківського академічного драматичного театру імені Т. Г. Шевченка, Народний артист України.
  • Данилко Галина Василівна (19.12.1924 р. н.). Народилася в м. Носівці, партизанка. З перших днів фашистської окупації – зв’язкова партизанського загону “За Батьківщину”. Підтримувала зв’язок з підпільною групою Якова Батюка з м. Ніжина. Брала участь у багатьох бойових операціях партизан. У 1945 році закінчила Носівську середню школу № 1 із золотою медаллю (перша повоєнна медалістка школи). Після війни працювала у Київському Технологічному інституті.
  • Жмихов Віктор Олександрович (1939 р.н.) народився в Носівці. Автор книг “Носівський вальс”, “Сім’я Гончар”, “Така гірка память”, “141-й окремий батальйон”. З його ініціативи та за активної участі було встановлено меморіальну дошку у м. Ніжині в пам’ять про розстріляних у 1942 році жителів с. Червоні Партизани та перепоховано 150 чоловік.
  • Кабаєв Леонід Миколайович (1935–2012) – український інженер-геофізик. Один із першовідкривачів родовищ нафти і газу у Ханти-Мансійському автономному окрузі.
  • Калініченко Микола Омелянович (1939 р. н.) – народився у м.Носівці, кандидат технічних наук. Начальник випробувальної станції Державного науково-дослідного інституту “Квант” у м.Києві. Автор розробок десятків електронних приладів. Лауреат Державної премії України.
  • Кияниця Василь Васильович (*1950, м. Носівка) — майстер спорту СРСР, суддя всесоюзної категорії, відмінник освіти УРСР (1981 р.) та України (1997 р.), директор Носівської районної станції юних техніків, Чернігівської області (з 1972). Депутат Носівської міськради з початку 1990-х.
  • Клочок Олег Миколайович (10.03.1969р.н.)- уродженець м.Носівки,майстер спорту з боксу, рекордсмен України з парашутного спорту, чемпіон і володар Кубка України 2010року. Випускник школи. Очолює ТОВ "ВІРС"м.Київ.
  • Козлов Володимир Ілліч(1941 р.н.) – лауреат Державної премії України у галузі науки і техніки (1993). Провідний співробітник Інституту механіки Національної академії наук України, доктор фізико-математичних наук, член Національного комітету України з теоретичної та прикладної механіки. Автор та співавтор понад 90 наукових робіт. Викладач Київського автомобільно-дорожнього інституту. Випускник Носівської середньої школи №1 1958 року.
  • Колесниченко Юрій Васильович (1937 р. н.) – уродженець м. Носівки, головний конструктор Броварського заводу порошкової металургії. Заслужений працівник промисловості України з 2004 року. За організацію впровадження на Броварському заводі порошкової металургії ресурсозберігаючої технології виробництва розпиленого залізного порошку і механізованого комплексу для її реалізації був удостоєний звання лауреата Державної премії УРСР (1988). Випускник Носівської середньої школи №1 1955 року.
  • Коровай Іван Андрійович – Герой Соціалістичної Праці. Заслужений вчитель Української РСР. З 1963 року – вчитель математики Фастівської середньої школи-інтернату Київської області. Народився і виріс в Носівці, закінчив Ніжинський державний педагогічний інститут ім. М.В. Гоголя. Працював вчителем на Волині. Випускник Носівської середньої школи № 1 1947р.
  • Кулініч Анатолій Андрійович (1963–1983) – народився в с. Степові Хутори. Воїн-афганець. Загинув, виконуючи інтернаціональний обов’язок. Нагороджений орденом Червоної Зірки (посмертно). Випускник Носівської середньої школи № 1.
  • Кушніров Микола Анатолійович (13.02.1977-27.12.1996) - уродженець м. Носвка, навчався в середній школі №1.У червні 1995р. був призваний до лав Збройних сил України. Службу проходив у прикордонних військах, військовій частині №9799 м.Кілія, Ізмаїльського району Одеської області. Спочатку був матросом, а згодом командиром відділення, рульовим прикордонного морського катера ПМК-340.Загинув 27 грудня 1996р.на р.Дунай при виконанні військового обов’язку, врятувавши при цьому кілька життів. Миколу нагороджено орденом “За мужність” ІІІ-го ступеня посмертно. Вулиця рідного міста, на якій жив юнак, у 1998р. стала носити його ім’я.
  • Ляшенко Микола Антонович (17.05.1946-08.11.2012) – український фотохудожник і фотожурналіст, видавець і громадський діяч. Видавець «Бібліотеки українця».
  • Макаренко Олексій Семенович (1913 р.н.) уродженець хутора Підгайне поблизу м.Носівки. Капітан 2-ї гвардійської кавалерійської дивізії. 29 квітня1945 року при форсуванні річки Ельби в районі м.Дрезден врятував прапор військової частини, отримавши важке поранення. Його молодший брат Макаренко Микола (1917–1942) героїчно загинув при обороні Севастополя.
  • Овод Валентина Яківна – народилася в Носівці. Журналіст, поетеса і прозаїк. Організатор культурологічного центру “Спадщина” у місті Харкові,подвижниця Українського культурного центру.
  • Овод Володимир Васильович – доктор-мікробіолог. Народився в Носівці у 1954 році. Нині живе і працює в м. Тампере (Фінляндія) над створенням ДНК-вакцини проти ВІЛ-СНІДу. Він є співавтором підручника “Імунологія. Практикум”. Має патенти на винаходи. Випускник Носівської середньої школи №1.
  • Оксимець Григорій Андрійович – народився в 1938 році в Носівці. Почесний шахтар України, депутат Луганської обласної Ради п’яти скликань. 30 років працював на шахті “Черкаська-північна-1” (нині –“Слов’яносербська”).
  • Сацюк Володимир Федорович (20.08.1930–15.02.2002) – випускник Носівської середньої школи №1 1950 року. Працював секретарем ЦК комсомолу Узбекистану, у міністерстві авіації СРСР заступником міністра. Як генерал цивільної авіації віддав багато сил підготовці персоналу Аерофлоту. Співавтор фундаментальних праць “Розвиток цивільної авіації в СРСР” та “Цивільна авіація СРСР та Російської Федерації”.
  • Сердюков Віктор Іванович (27.10.1950 р. н.) – генерал-майор, заступник командуючого Камчатським прикордонним округом. Народився в м. Носівці.Служив 20 років на Далекому Сході, потім в Молдавії, в Україні, на Кавказі.Учасник бойових дій в Афганістані.
  • Скрипець Микола Якович (1949 р. н.) – народився в м. Носівці. Поет, член Спілки письменників України, працює на посаді директора загальноосвітньої школи №235 м. Киева, Автор поетичних книг “Свічка в житі”, “Пам’ять і біль”, “Мій заколиханий рай”, “Просинь душі моєї”, дитячих книг “Пташиний ярмарок” та “Що за диво-дивина”. Випускник Носівської середньої школи №1.
  • Фаль Олексій Михайлович – народився в м. Носівці у 1947 році.Випускник Носіської середньої школи №1. Кандидат математичних наук, провідний науковий співробітник Інституту Кібернетики ім.В,М.Глушкова НАНУ, викладач кафедри Математичних методів захисту інформації НТУУ Київський політехнічний інститут, доцент.
  • Філь Станіслав Олексійович – заступник міністра рибного господарства УРСР. Народився в Носівці. Випускник Носівської середньої школи №1.
  • Фурса Валерій Михайлович (навчався в цій школі в 1967–1977) — педагог і краєзнавець.
  • Чирко Іван Корнійович (1922–2003) – письменник-перекладач китайської та японської літеатури. Випускник Носівської середньої школи №1 1940 року.
  • Чирко Степан Корнійович (1918–1987). Народився у Носівці. Перший відмінник першого випуску Носівської середньої школи № 1 (1937 р.). Закінчив військово-морське училище ім. Фрунзе у Ленінграді. Служив на підводних човнах на Далекому Сході. У 1943 році отримав відрядження на навчання до США і через шість місяців став капітаном “морського мисливця”. Брав участь у боях за Петсамо та Кіркенес. З 1948 року – перший заступник начальника відділу кадрів Північного флоту, а з 1960 року служив на аналогічній посаді на Чорноморському флоті.
  • Шелест Микола Антонович (1937р.н.) – винахідник. Лауреат Державної премії УРСР 1992 року. Кандидат технічних наук. Народився у Носівці. У 1954 році закінчив Носівську середню школу №1. Закінчив Український інститут інженерів водного господарства.
  • Ювенко Віктор Васильович (1953р.н.). Народився в Носівці. Авіамоделіст, неодноразовий чемпіон області і призер республіканських змагань з повітряного бою. Тренер сина Василя – майстра спорту України, срібного призера Чемпіонату Європи 2001 року, срібного призера чемпіоната світу в особистій першості, переможця Кубка України з повітряного бою.
  • Ювенко Олександр Васильович (1959 р. н.). Народився в Носівці. Авіамоделіст, майстер спорту СРСР, переможець Кубка України 1989 року. Авіамоделі, виготовлені братами Ювенками обирають найсильніші авіамоделісти світу для виступів на найпрестижніших світових змаганнях.
  • Яшовський Іван Вікторович (1919 р. н.) – видатний український вчений у галузі селекції та насінництва. Доктор сільськогосподарських наук, професор Інституту землеробства Української Академії аграрних наук. Автор багатьох сортів проса, гречки. Автор розробок приладів та малогабаритних машин. Має понад 150 наукових праць. Майстер спорту України. Випускник Носівської середньої школи №1 1937 року (1-й випуск).

Спогади Василя Кияниці[ред.]

Джерело: В.М. Фурса. 145 років Носівській середній школі №1 - 18 Жовтня 2013 - Носівська станція юних техніків, автор: Василь Кияниця.

Рідній школі-ювілярці, її учень і педагог Валерій Михайлович Фурса присвятив свою нову книгу. Це сторінки з багатої історії школи. Видання є частиною майбутньої книги про освіту, школи району та вчителів Носівщини.

У передмові автор зазначає, що за час свого існування школа пережила не одну війну. Були в її історії і зо­ряні часи і тяжкі роки випробувань. Тисячі учнів і сотні талановитих пе­дагогів, майстрів своєї справи, навчалися і навчали в її стінах. Школа здружила цілі покоління носівчан, навчила працювати і перемагати, відчувати себе грома­дянами, надихнула на звершення, допомогла обрати їм життєвий шлях. Вона стала школою нашого дитинства, нашої юності, наших надій та спо­дівань, і до неї все життя ми повертаємося з вдячністю.

Видання дійсно захоплююче і наповнене десятками й десяткам прізвищ і фактів. Щоб майбутній читач пересвідчився у цьому, подаємо початок книги:

Носівське початкове народне училище № 1, як згадується в Пам'ятній книзі Київської округи за 1901 рік, було засноване в 1868 році на колишній Філівці в спеціально збудованому для школи приміщенні (пізніше - примі­щення районного Будинку піонерів). Воно було взято на фінансування земст­ва (595 карбованців на рік) і громади (173 крб.). Строк навчання у ньому був три роки. Приміщення Будинку піонерів, (нині - Будинок дитячої та юнацької творчості), до 1950 року належало Носівській середній школі № 1.

Заможні носівчани віддавали своїх дітей на навчання в повітові і губернсь­кі міста (Київ, Чернігів, Ніжин, Козелець).

Одне початкове училище в Носівці аж ніяк не задовольняло потреби на­селення в освіті. За статистичними матеріалами філії Чернігівського облдержархіву в м. Ніжині (ф. 178, о. 1, с. 490, аркуш 36), в 1878 році в Першому Носівському початковому училищі навчалося лише 142 учні, яких навчали три вчителі. Навчання тривало 3 роки. Першими вчителями були Микола Михайлович Нагорський, Єфросинія Іванівна Лосицька (Лозицька), священик Сергій Лукич Ширяєв. Попечителем був граф Олександр Мусін-Пушкін.

Училище, як на той час, знаходилось в пристойному приміщенні; навіть нині - майже через півтора століття після його відкриття, все ще вірно слу­жить нашому місту. На той час воно було бідно забезпеченим - столи, ослони, класна дошка - ось і все його обладнання. Було тільки 11 різних наочних посібників, 142 підручники, 616 бібліотечних книг.

На кінець року в школі залишились 109 учнів, причому це були пере­важно діти імущих класів. 8 дітей було з дворянства і духовенства, 69 - з козаків, 26 - із заможних селян, 3 - з солдат та 3 - з міщан. Дітей бідняків в школі зовсім не було.

Думаю цікавими для сучасного читача будуть спогади про навчання в цьому училищі із щоденника малого носівського школяра Карпа Гармаша, який зберігся у його нащадка — лауреата Державної премії УРСР Колесніченка Юрія Васильовича, випускника Носівської середньої школи № 1 1955 року:

«Народився я в містечку Носівка в 1882 році, 26 травня. Батько мій - дужий український козак, займається землеробством і тваринництвом; іншого нічого в житті своєму не знає, та можливо і знати не хоче. Він зовсім неграмот­ний і ніяким наукам в своєму житті не навчався, але все одно він досить тя­мущий, а ще більше відданий справам, які йому доводиться долати, з якими йому доводиться щодня зустрічатися.
Мати моя - українська селянка середньої статури, з постійно заклопотаним обличчям і веселими очима. Її добре материнське серце завжди викликало в мені захоплення, коли вона чимось допомагала мені чи давала материнську пораду. Я не можу висловити словами тієї любові і турботи, з якою вона відносилася до своїх дітей, котрих у неї було вісім душ.
Коли мені виповнилося десять років, то дякуючи батьку, я був відданий до школи. Ніколи не забуду того веселого, щасливого і радісного для мене дня, коли я з мамою йшов записуватися в земське народне училище. Цей теп­лий сонячний серпневий день для мене такий пам'ятний, що й зараз ясно ви­мальовується в моїй голові. (Родина Гармашів мешкала на Філівці (нинішня вулиця Володимирська, а шлях до земського училища, - нинішнього Будинку школярів, вів через тодішню міську площу, на місці якої нині знаходиться парк та будинки носівчан).
Коли ми з мамою прямували до училища, у мене в голові виникла дум­ка, а раптом не приймуть, що тоді треба буде робити? І я йшов і боявся.
Ми вийшли на велику площу, обабіч якої була розташована вже знайо­ма мені волосна управа, знайома тому, що не раз доводилося проїжджати повз неї разом з батьком. Він щоразу вказував мені на неї і пояснював мені її зна­чення. Показував він мені і училище, але його призначення не пояснював, мабуть не бажав викликати в мені потяг до навчання, знаючи, що той хто не буває в училищі, той більше чого встигне по господарству.
Ось ми вже підходимо до училища. Це величезний одноповерховий бу­динок на високому фундаменті. Найперше, що впало мені в очі це великі вік­на і зелений дах. Ми з мамою зійшли високими сходами в коридор, потім до приймальні, де нас зустріла повна красива пані. Це була вчителька, котра за­питала про мету нашого візиту. Мама відповіла, що бажає записати хлопчика до училища.
Вчителька запросила нас до класу і, розпитавши детально про моє похо­дження, записала мене до журналу. Після чого мама запитала коли розпоч­неться навчання і ми пішли додому.
З нетерпінням очікував я той день, коли потрібно буде йти до училища. Нарешті цей день настав і я вирушив навчатися. Коли я зайшов до класу, то там побачив юрби хлопчиків, котрі юрмили­ся і шуміли за парточками так голосно, що нічого не можна було розібрати.
Я дуже здивувався такому видовищу, зроду не бачивши стільки хлопчаків і ніяк не міг вирішити як мені бути. Незабаром ввійшов вчитель і наказав усім сідати. Я сів за першу парту і з нетерпінням став чекати, що буде далі. Потім учитель взяв буквар і почав кожному із нас підносити книгу, вимагаючи про­читати декілька слів. Нарешті дійшла черга і до мене; вчитель запитав мене чи вчився я і чи вмію читати на що я відповів, що не вмію і не навчався раніше. Після чого він мене першого відправив додому.
Ніхто не міг уявити мого смутку, з яким я залишив клас; мені так не хо­тілося залишати тих щасливчиків, про котрих я думав, що їх приймуть, мені так не хотілося йти додому, що я ледь не заплакав. Але видно було; що допомоги чекати нізвідки, а моє прохання до вчите­ля ніскільки не допоможе, і я з важким серцем вийшов з училища.
На широкій площі то там, то в іншому місці, походжала сільська інтелігенція, а оточували площу дерев'яні будинки із зеленими і червоними дахами. Тут я відчув себе зовсім обездоленим і зупинився на хвилину, аби вирі­шити, що мені робити і як з'явишся додому. Я знав, що моя мама, котра так бажала аби я навчався, дуже засмутиться, дізнавшись про такий сумний для мене результат. Але робити було нічого і я повільно попрямував додому.
Мама зустріла мене як завжди, неначе зарані все знала і на мою розпо­відь лише злегка гойдала головою. Потім сказала, що доведеться мені раніше підучитися вдома.
Порадившись, батьки віддали мене в науку до одного гра­мотного селянина, котрий спеціально займався підготовкою дітей до школи. Тут я пробув усього три місяці, впродовж яких навчився читати і писати.
Наступного року я потрапив до першої групи земського однокласного училища. Навчався я порівняно добре, незважаючи на те, що часто повернув­шись додому, замість того щоб вчити уроки я повинен був йти допомагати батьку по господарству. Увечері рідні також не дозволяли мені навчатися, бо мали звичку рано лягати спати, тому я не міг готувати уроки вдома.
Не зважаючи на це, я навчався не гірше за інших і періодично перехо­див з однієї групи до іншої. Коли я був вже в третій групі, то став одним з найкращих учнів у класі і мріяв про ту книгу, яку мені дадуть за найкращі успіхи на екзамені. Але на моє нещастя, перед самими екзаменами, коли пот­рібно працювати й працювати, мене батько не пустив до школи і я повинен був працювати в полі. Після тритижневої моєї відсутності в класі розпочалися екзамени і я прямо від орала пішов на екзамен, який витримав задовільно. Так завершив я курс початкового навчання».

В Носівському початковому народному училищі № 1 в 1901 році навча­лися 120 хлопчиків та 15 дівчаток, а закінчили повний курс лише 24 хлопчики і 1 дівчинка. Учителями продовжували працювати Микола Михайлович Нагорський, Єфросинія Іванівна Лосицька (Лозицька) та священик Сергій Лукич Ширяєв, (з 1907 р. - Лісовський Євгеній).

В 1913-1914 навчальному році в Носівському початковому училищі № 1 навчався 101 учень, з них 10 дівчаток.

В 1891 році в центрі міста була збудована невелика ошатна цегляна Воскресенська церква. Навколо неї був посаджений сад, знаходився цвинтар. Будівля з червоної цегли була охайно побілена. Служби в церкві відправляли­ся українською мовою. При церкві знаходилася церковно-приходська школа. Спочатку тут було всього два вчителя, на кожного з яких припадало по два десятки учнів. Існувала школа за рахунок парафії.

Навчали дітей дяки та священики. Викладання навчальних дисциплін велося церковнослов'янською та російською мовами. Тут вивчали Закон Божий, Старий і Новий Заповіти, Євангеліє, Псалтир, різні молитви, тропарі, церковний спів, а також чотири дії арифметики та чистописання. Школярі з першого року навчання залучалися до співів у церковному хорі.

Примітки[ред.]

Посилання[ред.]