Носівський район
Носівський район — історична адміністративно-територіальна одиниця в Чернігівській області. Район утворений в березні 1923, ліквідований 17 липня 2020.
Зміст
Населення[ред.]
На 1 січня 2019:
Носівський район: 29 447 (2016), 29 080 (2017), 28 682 (2018), в т.ч.:
м. Носівка: 13 856 (2016), 13 723 (2017), 13 614 (2018)
Сільське населення: 15 591 (2016), 15 357 (2017), 15 068 (2018)
Влада і адміністративний устрій[ред.]
Історія[ред.]
Давньоруське поселення Носів на Руді згадується в Іпатіївському літописі під 1147 р. У 15 ст. відоме під назвою Носове. У середині 14 ст. захоплене литовськими феодалами, ввійшло до Київського князівства, з 1471 року — до Київського воєводства як один з форпостів Великого князівства Литовського. Після Люблінської унії 1569 року — в складі Польщі. На початку 17 ст. належала Київському воєводі Адаму Киселю. Мешканці Носівки брали участь у селянсько-козацькому повстанні під керівництвом П. Павлюка (1637 р.), Я. Остряниці (1636 р.).
З 1648 року Носівка — центр сотні Ніжинського полку. З 1667 року — Київського полку. З 1782 року — у складі Ніжинського повіту Чернігівського намісництва, з 1802 року — губернії. У 1662 і 1679 роках спалена татарською ордою.
У 18 ст. Носівкою володіли князі Кушелеви-Безбородьки. З 1735 року Носівка — містечко. У 17-18 ст. діяло 5 козацьких шкіл, богадільні. На 1859 рік залишилася тільки одна парафіяльна школа.
1866 рік — у Носівці — 1991 двір, 11 123 жителів, волосне і сільське правління, поштова станція, винокурний, цукровий, 2 цегельні заводи, училище, відбувалося 3 ярмарки на рік. Найбільший землевласник — граф Мусін-Пушкін.
У 1897 році — 3155 дворів, 16 947 жителів, муровані — Троїцька, Миколаївська, Воскресенська церкви, дерев'яні — Успенська та Преображенська церкви. Діяло 3 земські школи, бібліотека, медпункт, лікарня на цукровому заводі. У 1880-х роках в Носівці проводили агітацію народники. Під час Першої російської революції відбулися виступи Носівських робітників і селян (1905–1907 рр.).1910 року в Носівці було 19 638 жителів. 1911 року — засновано Носівську сільськогосподарську дослідну станцію.
Відгуком на Лютневу революцію 1917 р. став масовий мітинг у квітні 1917 р., на якому прийнято вимоги про передачу землі селянам і українізацію школи. Радянську владу встановлено в січні 1918 року. Під час німецько-австрійської окупації і наступну денікінців у районі Носівки діяв партизанський загін. У 1920 році почав знову працювати цукровий завод, агропункт Носівської сільськогосподарської дослідної станції, у 1922 році створені бурякорадгосп і кооперативне товариство.
З 1923 року Носівка — райцентр. Відкрито 2 лікарні, Народний дім, 2 клуби, 8 хат-читалень, 5 бібліотек. Виникло товариство по спільному обробітку землі (1926 рік), на його базі в 1929 році створено перший колгосп, пізніше — ще 6, МТС (1930 рік). У 1939 році ланка одного з колгоспів стала учасником Всесоюзної сільськогосподарської виставки у Москві. У 1940 році в Носівці діяли 2 лікарні, пологовий будинок, поліклініка, 2 аптеки, 2 середні, 5 неповних середніх і 4 початкові школи, 3 будинки культури, 5 клубів, кінотеатр, 13 бібліотек.
У вересні 1941 р. район окупований німецько-фашистськими загарбниками. В період окупації в Носівці діяли підпільний райком партії, підпільна організація на чолі з М. І. Реутським, партизанське з'єднання «За Батьківщину». В районі діяли партизанські загони під командуванням Бовкуна, Героя Радянського Союзу Миколи Симоненка (с. Володькова Дівиця). В березні 1943 як каральна акція за дії радянських партизанів німці спалили село Козари (кількість жертв оцінюється в 3,8 тис.). Територію району визволено у вересні 1943.
5 лютого 1965 Указом Президії Верховної Ради Української РСР передано сільради Бобровицького району: Ганнівську та Софіївську — до складу Носівського району, а сільради Носівського району: Данинську та Шатурську — до складу Ніжинського району, Свидовецьку — до складу Бобровицького району.[1]
У травні-червні 1991 в Носівці пройшло кілька масових (до кількох тисяч учасників) антикомуністичних мітингів, названих тоді носівською революцією.
З 1960 року Носівка — місто. Діють цукровий комбінат, філіал Ніжинського виробничо-аграрного об'єднання консервної промисловості, хлібний, цегельний заводи, меблева фабрика, міжколгоспне об'єднання з виробництва яєць і м'яса птиці, комбінат побутового обслуговування, 4 загальноосвітні школи, музична школа, районна станція юних техніків, будинок школярів, спортивна школа, 4 лікарські заклади, 2 будинки культури, 5 клубів, кінотеатр, 14 бібліотек, історико-краєзнавчий музей.
У Носівці в різний час виходили газети «Комсомолець Носівщини», «Кооперативний ударник», «Літературна сторінка», «Сталінський прапор», «Червона Носівщина», «Прапор», «Прапор комунізму». Видається газета «Носівські вісті».
- Див. також Носівський район (Історія міст і сіл УРСР)
Географія[ред.]
Був розташований на півдні Чернігівської області.
Межував з Ніжинським, Бобровицьким, Козелецьким, Прилуцьким, Куликівським районами Чернігівської області, Згурівським районом Київської області.
Відстань до обласного центру залізницею - 106 км, автомобільними шляхами - 116 км.
Територія - 1151 кв. км.
Населення - 30,1 тис. чол. (станом на 01.10.2017).
Населених пунктів - 47, в т.ч. місто - 1, сіл - 46.
Місцевих рад — 9, в т.ч. районна - 1, міська - 1, сільських - 7.
Клімат помірно-континентальний.
Ґрунти — дерново-підзолисті, супіщані.
Корисні копалини: пісок, глина, торф.
Економіка[ред.]
Агропромисловий сектор[ред.]
Аграрний напрямок господарювання є пріоритетним для району. Спеціалізація — зернові, олійні культури, тваринництво. В агропромисловому секторі близько півсотні агроформувань, з них 29 фермерських господарств. Разом вони обробляють 54 тисячі гектарів посівів.
Серед них: ЗАТ «Нива - 2008», ЗАТ «Іржавецька», ТОВ «АФ «Маяк», ТОВ «Земля і воля», ТОВ «Кіровське», ВАТ «Носівське хлібоприймальне підприємство» та інші.
Промисловість[ред.]
Промислове виробництво в районі здійснюють.
- ТОВ «Кондитерська фабрика «Десна»
- ТОВ НВКЦ «Прес», спеціалізується на виготовленні обладнання для вугільних шахт, зокрема, комплектуючих до транспортерів.
Мринський паркетний цех виготовляє паркет та іншу продукцію з деревини, які поставляються на експорт та потреби України.
Газотранспортна система[ред.]
Мринське підземне газосховище функціонує з 1968 року, хоча як управління воно було засноване в 1985 році на базі структурного підрозділу Олишівського управління магістральних газопроводів. Підземне сховище забезпечує зберігання більш ніж на три мільярдів кубометрів газу.
Транспорт[ред.]
Залізниця
Через район проходить гілка Південно-Західної залізниці. Основна залізнична станція в місті Носівка.
Автомобільні шляхи
- Детальніше Автомобільні шляхи в Носівському районі
Довжина мережі автошляхів загального користування району на початок 2016 року становила 318 км, з яких близько третини належить до доріг державного значення, решта- місцевого. Майже всі вони з твердим покриттям (99%).[2]
Автомобільними шляхами обласного значення є Київ – Москва, Ічня – Н.Биків, Ніжин – Прилуки.
Всі населені пункти району зв'язані з районним центром дорогами з твердим покриттям.
Авіація
Поблизу села Лісові Хутори є закинутий аеродром.
Зв'язок[ред.]
Жителі району мають можливість користуватися мобільним зв'язком більшості операторів стільникового зв'язку, що надають свої послуги на території України.
Послуги місцевого телефонного зв'язку, доступу до мережі Інтернет надає Носівський цех № 8 Ніжинського центру електрозв'язку Чернігівської філії ВАТ «Укртелеком».
Станом на 1 серпня 2017 року в районі налічувалося 23 телефонізовані населені пункти, 5320 абонентів. 2690 абонентів підключені до мережі Інтернет за технологією ADSL.
Населені пункти[ред.]
Найбільші населені пункти: м. Носівка, села Володькова Дівиця, Мрин, Макіївка, Козари, Плоске, Рівчак-Степанівка.
Районний центр — м. Носівка. Уперше згадується в Іпатіївському літописі під роком 1147 як давньоруське містечко Носів-на-Руді. У 1861 р. через Носівку проходив останній шлях Т. Г. Шевченка з Петербурга до Канева. На відзначення сотих роковин цієї події 1961 року на привокзальній площі міста встановлено пам'ятник Великому Кобзарю. Населення - 13,4 тис. чол.
Пам'ятки[ред.]
Історичні пам'ятки:
- праслов'янське городище біля с. Плоске та в м. Носівці.
Архітектура представлена
- Троїцькою (1765 р.)
- та Миколаївською (1834 р.) церквами в Носівці,
- будівлею наукового корпусу Носівської сільськогосподарської дослідної станції (поч. ХХ ст.) в с. Дослідне.
Меморіал воїнам, загиблим в роки Другої світової війни в с.Лихачів,
пам’ятні знаки "Остання Тарасова дорога" в Носівці та Володьковій Дівиці,
обеліск Слави в урочищі "Орішне".
Видатні люди[ред.]
Митці
Артисти
- Висовень Василь Іванович — народний артист України
- Криворотова Любов Олексіївна — народна артистка України
- Нечепа Василь Григорович – народний артист України, кобзар-лірник, лауреат премії ім.Т.Г.Шевченка (м.Носівка).
- Свирид Віталій Олексійович – заслужений артист України (с.Степові Хутори).
- Тягнієнко Михайло Іванович - актор Харківського драматичного театру (с.Мрин).
Композитори
- Козаченко Іван Васильович — композитор, член Спілки композиторів України (м. Носівка)
Письменники
- Авраменко Ілля Корнійович — письменник (с. Володькова Дівиця)
- Баклан Микола Миколайович — краєзнавець, письменник (с. Макіївка)
- Божок Віктор Миколайович — поет (с .Держанівка).
- Будлянський Микола Георгійович — журналіст, поет (с. Держанівка)
- Буняк Іван Якович — краєзнавець, письменник
- Власенко Григорій Зіновійович (1931, с. Володькова Дівиця) — український краєзнавець, письменник
- Демченко Галина Олексіївна — дитяча письменниця (с. Макіївка)
- Калмановський Борис Мусійович — поет і педагог, кандидат філологічних наук (с. Мрин)
- Кочерга Іван Антонович — український драматург (м. Носівка)
- Реп'ях Станіслав Панасович — поет, дитинство провів у селі Макіївка
- Рибаков (Аронов) Анатолій Наумович — радянський письменник, сценарист
- Савченко Григорій Кирилович — науковець, поет (с. Мрин)
- Скрипець Микола Якович (1949, Носівка) — поет, член Спілки письменників України, директор СШ № 235 в м. Києві
- Товстуха Євген Степанович - фітотерапевт, письменник (с. Макіївка).
- Чирко Іван Корнійович — український письменник — перекладач (м. Носівка)
Режисери
- Носовський Олександр Миколайович - режисер-постановщик (с.Софіївка).
Художники:
- Власенко Петро Михайлович — художник-пейзажист
- Будлянський Микола Георгійович — журналіст, поет (с.Держанівка).
- Какало Олексій Васильович — художник-пейзажист і портретист, заслужений художник України (с. Держанівка)
- Пархоменко Андрій Васильович — художник (с.Козари).
- Самокиш Микола Семенович — художник-баталіст (м.Носівка).
- Стратилат Микола Іванович – народний художник України (с. Макіївка).
- Шишко Сергій Федорович — художник-пейзажист (м.Носівка).
Науковці
- Берковець Володимир Семенович — почесний винахідник СРСР
- Бондаренко Леонід Іванович — заслужений діяч науки і техніки
- Броварець Володимир Сергійович — доктор хімічних наук ( с.Мрин).
- Бровко Микола Миколайович — доктор філософських наук, професор
- Бровко Федір Михайлович — член-кореспондент лісівничої академії наук України, доктор сільськогосподарських наук, професор, відмінник лісового господарства України.
- Гедройц Костянтин Каетанович — академік АН СРСР
- Козлов Володимир Ілліч — доктор фізико-математичних наук
- Кулжинський Сергій Пантелеймонович — професор, директор сільськогосподарських наук, засновник Носівської сільськогосподарської дослідної станції
- Кундюба Іван Дмитрович — доктор історичних наук, професор (с. Тертишники)
- Ляшенко Василь Іванович — професор, доктор фізико-математичних наук. Лауреат Державної премії УРСР (м. Носівка)
- Плющ Павло Павлович — видатний мовознавець, доктор філологічних наук, професор (с. Володькова Дівиця)
- Примак Федір Якович — доктор медичних наук, заслужений діяч науки Української РСР (с. Софіївка)
- Самокиш Михайло Іванович (1933) — почесний ректор Подільського державного аграрно-технічного університету, заслужений працівник освіти України.
Політики
- Довгаль Спиридон Микитович (*1896, Носівський р-н — †1975, Мюнхен, Німеччина). Український політичний діяч, соціал-демократ, журналіст, редактор, голова уряду УНР на вигнанні (1954, 1969-72), голова Української Національної Ради (1966-67, 1972-75).
- Кропив'янський Микола Григорович — військовий діяч
Спортсмени
- Кияниця Василь Васильович (1950, Носівка) — майстер спорту СРСР, суддя всесоюзної категорії, відмінник освіти України, депутат Носівської міської ради п'яти скликань, директор Носівської СЮТ[3]
- Крупко Василь Олександрович — майстер спорту СРСР (с. Козари)
- Микула Сергій Михайлович — майстер спорту СРСР (м. Носівка)
- Тищенко Віталій Григорович — майстер спорту міжнародного класу (м. Київ)
- Шевченко Валентина Євгенівна — заслужений майстер спорту України (с. Ганнівка)
- Ювенко Віктор Васильович — майстер спорту України (м. Носівка)
- Ювенко Олександр Васильович — майстер спорту СРСР (м. Носівка)
- Ювенко Василь Вікторович — майстер спорту України (м. Носівка)
Військовики — Герої Радянського Союзу
- Броварець Володимир Тимофійович, с. Мрин
- Галуза Григорій Григорович, м. Носівка
- Ісаєнко Микола Андрійович, с. Лихачів
- Кікош Михайло Іванович, м. Носівка
- Мірошник Андрій Степанович, с. Плоске
- Олбинський Василь Олександрович, с. Коломійцівка
- Ройченко Олександр Олександрович, м. Носівка
- Симоненко Микола Дмитрович, с. Червоні Партизани
- Тонконог Іван Власович, с. Селище
Герої Соціалістичної Праці
- Байда Анатолій Ілліч (1906—1978), будівельник, керуючий трестом Південзахідтрансбуд, Герой Соціалістичної Праці (1966, за спорудження Палацу культури «Україна»), кавалер ордена Леніна та інших урядових нагород (с. Мрин)
- Билименко Федір Трохимович
- Динник Степан Іванович
- Зла Марфа Федорівна
- Руденко Роман Андрійович, державний радник юстиції, Генеральний прокурор СРСР, головний обвинувач від СРСР на Нюрнбергському процесі (м. Носівка).
- Сеник Микола Григорович
- Ткач Михайло Федорович
- Федорцова Єфросинія Микитівна
Див. також[ред.]
- Носівський район (стаття в Історії міст і сіл УРСР)
- Носівський район в 2018
- Географчіний центр Носівського району