Носівський район

Матеріал з Енциклопедія Носівщини
Герб Носівського району

Населення[ред.]

На 1 січня:

Носівський район: 29 447 (2016), 29 080 (2017), 28 682 (2018), в т.ч.:

м. Носівка: 13 856 (2016), 13 723 (2017), 13 614 (2018)

Сільське населення: 15 591 (2016), 15 357 (2017), 15 068 (2018)

Влада і адміністративний устрій[ред.]

Nosivskyi.gif

Голова райдержадміністрації: Вершняк Вікторія Миколаївна

Див. Адміністративний устрій Носівського району

Історія[ред.]

Давньоруське поселення Носів на Руді згадується в Іпатіївському літописі під 1147 р. У 15 ст. відоме під назвою Носове. У середині 14 ст. захоплене литовськими феодалами, ввійшло до Київського князівства, з 1471 року — до Київського воєводства як один з форпостів Великого князівства Литовського. Після Люблінської унії 1569 року — в складі Польщі. На початку 17 ст. належала Київському воєводі Адаму Киселю. Мешканці Носівки брали участь у селянсько-козацькому повстанні під керівництвом П. Павлюка (1637 р.), Я. Остряниці (1636 р.).

З 1648 року Носівка — центр сотні Ніжинського полку. З 1667 року — Київського полку. З 1782 року — у складі Ніжинського повіту Чернігівського намісництва, з 1802 року — губернії. У 1662 і 1679 роках спалена татарською ордою.

У 18 ст. Носівкою володіли князі Кушелеви-Безбородьки. З 1735 року Носівка — містечко. У 17-18 ст. діяло 5 козацьких шкіл, богадільні. На 1859 рік залишилася тільки одна парафіяльна школа.

1866 рік — у Носівці — 1991 двір, 11 123 жителів, волосне і сільське правління, поштова станція, винокурний, цукровий, 2 цегельні заводи, училище, відбувалося 3 ярмарки на рік. Найбільший землевласник — граф Мусін-Пушкін.

У 1897 році — 3155 дворів, 16 947 жителів, муровані — Троїцька, Миколаївська, Воскресенська церкви, дерев'яні — Успенська та Преображенська церкви. Діяло 3 земські школи, бібліотека, медпункт, лікарня на цукровому заводі. У 1880-х роках в Носівці проводили агітацію народники. Під час Першої російської революції відбулися виступи Носівських робітників і селян (1905–1907 рр.).1910 року в Носівці було 19 638 жителів. 1911 року — засновано Носівську сільськогосподарську дослідну станцію.

Відгуком на Лютневу революцію 1917 р. став масовий мітинг у квітні 1917 р., на якому прийнято вимоги про передачу землі селянам і українізацію школи. Радянську владу встановлено в січні 1918 року. Під час німецько-австрійської окупації і наступну денікінців у районі Носівки діяв партизанський загін. У 1920 році почав знову працювати цукровий завод, агропункт Носівської сільськогосподарської дослідної станції, у 1922 році створені бурякорадгосп і кооперативне товариство.

З 1923 року Носівка — райцентр. Відкрито 2 лікарні, Народний дім, 2 клуби, 8 хат-читалень, 5 бібліотек. Виникло товариство по спільному обробітку землі (1926 рік), на його базі в 1929 році створено перший колгосп, пізніше — ще 6, МТС (1930 рік). У 1939 році ланка одного з колгоспів стала учасником Всесоюзної сільськогосподарської виставки у Москві. У 1940 році в Носівці діяли 2 лікарні, пологовий будинок, поліклініка, 2 аптеки, 2 середні, 5 неповних середніх і 4 початкові школи, 3 будинки культури, 5 клубів, кінотеатр, 13 бібліотек.

У вересні 1941 р. район окупований німецько-фашистськими загарбниками. В період окупації в Носівці діяли підпільний райком партії, підпільна організація на чолі з М. І. Реутським, партизанське з'єднання «За Батьківщину». В районі діяли партизанські загони під командуванням Бовкуна, Героя Радянського Союзу Миколи Симоненка (с. Володькова Дівиця). В березні 1943 як каральна акція за дії радянських партизанів німці спалили село Козари (кількість жертв оцінюється в 3,8 тис.). Територію району визволено у вересні 1943.

5 лютого 1965 Указом Президії Верховної Ради Української РСР передано сільради Бобровицького району: Ганнівську та Софіївську — до складу Носівського району, а сільради Носівського району: Данинську та Шатурську — до складу Ніжинського району, Свидовецьку — до складу Бобровицького району.[1]

У травні-червні 1991 в Носівці пройшло кілька масових (до кількох тисяч учасників) антикомуністичних мітингів, названих тоді носівською революцією.

З 1960 року Носівка — місто. Діють цукровий комбінат, філіал Ніжинського виробничо-аграрного об'єднання консервної промисловості, хлібний, цегельний заводи, меблева фабрика, міжколгоспне об'єднання з виробництва яєць і м'яса птиці, комбінат побутового обслуговування, 4 загальноосвітні школи, музична школа, районна станція юних техніків, будинок школярів, спортивна школа, 4 лікарські заклади, 2 будинки культури, 5 клубів, кінотеатр, 14 бібліотек, історико-краєзнавчий музей.

У Носівці в різний час виходили газети «Комсомолець Носівщини», «Кооперативний ударник», «Літературна сторінка», «Сталінський прапор», «Червона Носівщина», «Прапор», «Прапор комунізму». Видається газета «Носівські вісті».

Географія[ред.]

Розташований на півдні Чернігівської області.

Межує з Ніжинським, Бобровицьким, Козелецьким, Прилуцьким, Куликівським районами Чернігівської області, Згурівським районом Київської області.

Відстань до обласного центру залізницею - 106 км, автомобільними шляхами - 116 км.

Територія - 1151 кв. км.

Населення - 30,1 тис. чол. (станом на 01.10.2017).

Населених пунктів - 47, в т.ч. місто - 1, сіл - 46.

Місцевих рад — 9, в т.ч. районна - 1, міська - 1, сільських - 7.

Клімат помірно-континентальний.

Ґрунти — дерново-підзолисті, супіщані.

Корисні копалини: пісок, глина, торф.

Економіка[ред.]

Агропромисловий сектор[ред.]

Аграрний напрямок господарювання є пріоритетним для району. Спеціалізація — зернові, олійні культури, тваринництво. В агропромисловому секторі близько півсотні агроформувань, з них 29 фермерських господарств. Разом вони обробляють 54 тисячі гектарів посівів.

Серед них: ЗАТ «Нива - 2008», ЗАТ «Іржавецька», ТОВ «АФ «Маяк», ТОВ «Земля і Воля», ТОВ «Кіровське», ВАТ «Носівське хлібоприймальне підприємство» та інші.

Промисловість[ред.]

Промислове виробництво в районі здійснюють.

  1. ТОВ «Кондитерська фабрика «Десна»
  2. ТОВ НВКЦ «Прес», спеціалізується на виготовленні обладнання для вугільних шахт, зокрема, комплектуючих до транспортерів.

Мринський паркетний цех виготовляє паркет та іншу продукцію з деревини, які поставляються на експорт та потреби України.

Газотранспортна система[ред.]

Мринське підземне газосховище функціонує з 1968 року, хоча як управління воно було засноване в 1985 році на базі структурного підрозділу Олишівського управління магістральних газопроводів. Підземне сховище забезпечує зберігання більш ніж на три мільярдів кубометрів газу.

Транспорт[ред.]

Через район проходить гілка Південно-Західної зілізниці. Основна залізнична станція в місті Носівка.

Автомобільними шляхами обласного значення є

  • Київ – Москва,
  • Ічня – Н.Биків,
  • Ніжин – Прилуки.

Шляхів з твердим покриттям - 140 км.

Всі населені пункти району зв'язані з районним центром дорогами з твердим покриттям.

Зв'язок[ред.]

Жителі району мають можливість користуватися мобільним зв'язком більшості операторів стільникового зв'язку, що надають свої послуги на території України.

Послуги місцевого телефонного зв'язку, доступу до мережі Інтернет надає Носівський цех № 8 Ніжинського центру електрозв'язку Чернігівської філії ВАТ «Укртелеком».

Станом на 1 серпня 2017 року в районі налічувалося 23 телефонізовані населені пункти, 5320 абонентів. 2690 абонентів підключені до мережі Інтернет за технологією ADSL.

Населені пункти[ред.]

Найбільші населені пункти: м. Носівка, села Володькова Дівиця, Мрин, Макіївка, Козари, Плоске, Рівчак-Степанівка.

Районний центр — м. Носівка. Уперше згадується в Іпатіївському літописі під роком 1147 як давньоруське містечко Носів-на-Руді. У 1861 р. через Носівку проходив останній шлях Т. Г. Шевченка з Петербурга до Канева. На відзначення сотих роковин цієї події 1961 року на привокзальній площі міста встановлено пам'ятник Великому Кобзарю. Населення - 13,4 тис. чол.

Пам'ятки[ред.]

Історичні пам'ятки:

  • праслов'янське городище біля с. Плоске та в м. Носівці.

Архітектура представлена

  • Троїцькою (1765 р.)
  • та Миколаївською (1834 р.) церквами в Носівці,
  • будівлею наукового корпусу Носівської сільськогосподарської дослідної станції (поч. ХХ ст.) в с. Дослідне.

Меморіал воїнам, загиблим в роки Другої світової війни в с.Лихачів,

пам’ятні знаки "Остання Тарасова дорога" в Носівці та Володьковій Дівиці,

обеліск Слави в урочищі "Орішне".

Видатні люди[ред.]

Митці

Артисти

  1. Висовень Василь Іванович — народний артист України
  2. Криворотова Любов Олексіївна — народна артистка України
  3. Нечепа Василь Григорович – народний артист України, кобзар-лірник, лауреат премії ім.Т.Г.Шевченка (м.Носівка).
  4. Свирид Віталій Олексійович – заслужений артист України (с.Степові Хутори).
  5. Тягнієнко Михайло Іванович - актор Харківського драматичного театру (с.Мрин).

Композитори

  1. Козаченко Іван Васильович — композитор, член Спілки композиторів України (м. Носівка)

Письменники

  1. Авраменко Ілля Корнійович — письменник (с. Володькова Дівиця)
  2. Баклан Микола Миколайович — краєзнавець, письменник (с. Макіївка)
  3. Божок Віктор Миколайович — поет (с .Держанівка).
  4. Будлянський Микола Георгійович — журналіст, поет (с. Держанівка)
  5. Буняк Іван Якович — краєзнавець, письменник
  6. Власенко Григорій Зіновійович (1931, с. Володькова Дівиця) — український краєзнавець, письменник
  7. Демченко Галина Олексіївна  — дитяча письменниця (с. Макіївка)
  8. Калмановський Борис Мусійович  — поет і педагог, кандидат філологічних наук (с. Мрин)
  9. Кочерга Іван Антонович — український драматург (м. Носівка)
  10. Реп'ях Станіслав Панасович — поет, дитинство провів у селі Макіївка
  11. Рибаков (Аронов) Анатолій Наумович — радянський письменник, сценарист
  12. Савченко Григорій Кирилович — науковець, поет (с. Мрин)
  13. Скрипець Микола Якович (1949, Носівка)  — поет, член Спілки письменників України, директор СШ № 235 в м. Києві
  14. Товстуха Євген Степанович - фітотерапевт, письменник (с. Макіївка).
  15. Чирко Іван Корнійович — український письменник — перекладач (м. Носівка)

Режисери

  1. Носовський Олександр Миколайович - режисер-постановщик (с.Софіївка).

Художники:

  1. Власенко Петро Михайлович — художник-пейзажист
  2. Будлянський Микола Георгійович — журналіст, поет (с.Держанівка).
  3. Какало Олексій Васильович — художник-пейзажист і портретист, заслужений художник України (с. Держанівка)
  4. Пархоменко Андрій Васильович — художник (с.Козари).
  5. Самокиш Микола Семенович — художник-баталіст (м.Носівка).
  6. Стратилат Микола Іванович – народний художник України (с. Макіївка).
  7. Шишко Сергій Федорович — художник-пейзажист (м.Носівка).

Науковці

  1. Берковець Володимир Семенович  — почесний винахідник СРСР
  2. Бондаренко Леонід Іванович — заслужений діяч науки і техніки
  3. Броварець Володимир Сергійович — доктор хімічних наук ( с.Мрин).
  4. Бровко Микола Миколайович — доктор філософських наук, професор
  5. Бровко Федір Михайлович — член-кореспондент лісівничої академії наук України, доктор сільськогосподарських наук, професор, відмінник лісового господарства України.
  6. Гедройц Костянтин Каетанович — академік АН СРСР
  7. Козлов Володимир Ілліч  — доктор фізико-математичних наук
  8. Кулжинський Сергій Пантелеймонович — професор, директор сільськогосподарських наук, засновник Носівської сільськогосподарської дослідної станції
  9. Кундюба Іван Дмитрович — доктор історичних наук, професор (с. Тертишники)
  10. Ляшенко Василь Іванович — професор, доктор фізико-математичних наук. Лауреат Державної премії УРСР (м. Носівка)
  11. Плющ Павло Павлович — видатний мовознавець, доктор філологічних наук, професор (с. Володькова Дівиця)
  12. Примак Федір Якович — доктор медичних наук, заслужений діяч науки Української РСР (с. Софіївка)
  13. Самокиш Михайло Іванович (1933) — почесний ректор Подільського державного аграрно-технічного університету, заслужений працівник освіти України.

Політики

  1. Довгаль Спиридон Микитович (*1896, Носівський р-н — †1975, Мюнхен, Німеччина). Український політичний діяч, соціал-демократ, журналіст, редактор, голова уряду УНР на вигнанні (1954, 1969-72), голова Української Національної Ради (1966-67, 1972-75).
  2. Кропив'янський Микола Григорович — військовий діяч

Спортсмени

  1. Кияниця Василь Васильович (1950, Носівка) — майстер спорту СРСР, суддя всесоюзної категорії, відмінник освіти України, депутат Носівської міської ради п'яти скликань, директор Носівської СЮТ[2]
  2. Крупко Василь Олександрович — майстер спорту СРСР (с. Козари)
  3. Микула Сергій Михайлович — майстер спорту СРСР (м. Носівка)
  4. Тищенко Віталій Григорович — майстер спорту міжнародного класу (м. Київ)
  5. Шевченко Валентина Євгенівна — заслужений майстер спорту України (с. Ганнівка)
  6. Ювенко Віктор Васильович — майстер спорту України (м. Носівка)
  7. Ювенко Олександр Васильович — майстер спорту СРСР (м. Носівка)
  8. Ювенко Василь Вікторович — майстер спорту України (м. Носівка)

Військовики — Герої Радянського Союзу

  1. Броварець Володимир Тимофійович, с. Мрин
  2. Галуза Григорій Григорович, м. Носівка
  3. Ісаєнко Микола Андрійович, с. Лихачів
  4. Кікош Михайло Іванович, м. Носівка
  5. Мірошник Андрій Степанович, с. Плоске
  6. Олбинський Василь Олександрович, с. Коломійцівка
  7. Ройченко Олександр Олександрович, м. Носівка
  8. Симоненко Микола Дмитрович, с. Червоні Партизани
  9. Тонконог Іван Власович, с. Селище

Герої Соціалістичної Праці

  1. Байда Анатолій Ілліч (1906—1978), будівельник, керуючий трестом Південзахідтрансбуд, Герой Соціалістичної Праці (1966, за спорудження Палацу культури «Україна»), кавалер ордена Леніна та інших урядових нагород (с. Мрин)
  2. Билименко Федір Трохимович
  3. Динник Степан Іванович
  4. Зла Марфа Федорівна
  5. Руденко Роман Андрійович, державний радник юстиції, Генеральний прокурор СРСР, головний обвинувач від СРСР на Нюрнбергському процесі (м. Носівка).
  6. Сеник Микола Григорович
  7. Ткач Михайло Федорович
  8. Федорцова Єфросинія Микитівна

Див. також[ред.]

Примітки[ред.]

  1. ↑ Про внесення змін до Указу Президії Верховної Ради Української РСР від 4 січня 1965 року "Про внесення змін в адміністративне районування Української РСР"
  2. ↑ 40 років директором СЮТ

Посилання[ред.]

Отримано з https://wiki.nosivka.info/index.php?title=Носівський_район&oldid=5027