Павленко Віктор Олексійович

Матеріал з Енциклопедія Носівщини
Віктор Павленко

Віктор Олексійович Павленко (народився 1886 в Носівці — помер 1937 в Ленінграді, нині Санкт-Петербург) – лікар-хірург і науковець. Доктор медичних наук з 1922 року, професор військово-медичної Академії у м. Петербурзі, де завідував кафедрою військово-польової хірургії.

До життєпису[ред.]

Могила Віктора Павленка

Закінчив Петербурзьку військово-фельдшерську школу, працював фельдшером у клініках військово-медичної Академії в Петербурзі.

В 1917 закінчив Юр'ївський (нині Тартуський) університет, медичний факультет.

Брав участь в організації більшовицького перевороту, допомагав пораненим.

Працював асистентом на кафедрі оперативної хірургії і топографічної анатомії (теоретична кафедра) військово-медичної Академії, якою керував професор В. Н. Шевкуненко. Одночасно займався практичною хірургією, працюючи в лікарні ім. Карла Маркса.

У 1922 захистив докторську дисертацію. Через деякий час став завідувати кафедрою воєнно-польової хірургії військово-медичної Академії.

Написав ряд праць, присвячених переважно захворюванням черевної порожнини та воєнно-польовій хірургії. Деякі наукові дослідження Віктора Олексійовича стосувалися оперативного лікування інших захворювань. Разом з професором Н. Н. Еманським він запропонував новий метод пересадки сечоводів.

Похований в Санкт-Петербурзі всередині каре архітектурного ансамблю Свято-Троїцької Олександро-Невської Лаври біля головного входу в Троїцький собор (на Внутрішньому кладовищі,що також має назву «комуністичної площадки». На могилі встановлено пам'ятник як професору військово-медичної Академії.

Професор з Носівки[ред.]

Нарис у книзі: Фурса В. М. Славні імена Носівщини. — 2-ге видання, доповнене, перероблене. — Ніжин : ТОВ «Аспект-Поліграф», 2012. — 384 сторінки : ілюстрації. ISBN 978-966-340-493-6.

Далеко не всім носівчанам відоме його ім'я та заслуги в галузі медицини. Хоча народився Віктор Олексійович Павленко якраз у Носівці 1886 року.

Медичну освіту почав здобувати в Петербурзькій військово-фельдшерській школі, після закінчення якої протягом кількох років працював фельдшером у клініках військово-медичної Академії в Петербурзі. Саме тут і виникло в юнака бажання назавжди поєднати свою долю з медициною — стати лікарем. Завдяки наполегливості мрія здійснилася.

Віктор Олексійович вступив до Юр'ївського (нині Тартуський) університету на медичний факультет. Коли закінчив навчання, йшов буремний 1917 рік. Молодий лікар брав активну участь в організації революції, допомагав пораненим.

Стихли громи бурхливих часів. Заспокоїлася хвиля народного гніву. В.О. Павленко почав працювати асистентом на кафедрі оперативної хірургії і топографічної анатомії (теоретична кафедра) військово-медичної Академії, якою керував відомий учений, професор В.Н. Шевкуненко. Одночасно займався практичною хірургією, працюючи в лікарні ім. Карла Маркса.

1922 року Віктор Олексійович захистив докторську дисертацію. А через деякий час став завідувати кафедрою воєнно-польової хірургії військово-медичної Академії.

Роботу на кафедрі В.О. Павленко вміло поєднував з творчою діяльністю. Його перу належить ряд праць, присвячених в основному захворюванням черевної порожнини та воєнно-польовій хірургії. Деякі наукові дослідження Віктора Олексійовича стосувалися оперативного лікування інших захворювань.

Разом з професором Н. Н. Еманським він запропонував новий метод пересадки сечоводів.

Помер професор В. О. Павленко в Ленінграді у 1937 році й похований на кладовищі біля Олександро-Невської лаври.

На могилі Віктора Олексійовича встановлено пам'ятник як професору військово-медичної Академії.

В. Бржеський, професор, доктор медичних наук.

Посилання[ред.]