Степові Хутори

Матеріал з Енциклопедія Носівщини
Список мешканців села, полеглих у Німецько-радянській війні

Степові Хутори — село в Носівському районі.

Населення становить 471 осіб. Орган місцевого самоврядування — Степовохутірська сільська рада.

Історія[ред.]

Село виникло 1929 року після примусового переселення мешканців хуторів під час колективізації. Спецпоселенці чинили організований опір свавіллю комуністичної влади. Відтак населений пункт був заблокований військами НКВД СССР, а люди піддалися тортурам голодом.

Люди[ред.]

В селі народився заслужений артист України Віталій Олексійович Свирид (1956).

Степові Хутори[ред.]

Стаття із книги «Історія міст і сіл Української РСР. Чернігівська область». АН УРСР. Інститут історії. – Київ: Голов. ред. УРЕ АН УРСР, 1972[1]

СТЕПОВІ ХУТОРИ — село, центр сільської Ради, розташоване за 18 км від районного центру й за 13 км від залізничної станції Носівка. Дворів — 217. Населення — 687 чоловік. Сільраді підпорядковані села Відрадне, Карибинівка, Кіровка.

На території села міститься колгосп «Дружба», за яким закріплено 2983 га сільськогосподарських угідь, у т. ч. 2835 га орної землі. Господарство спеціалізується на вирощуванні зернових і технічних культур. Розвинуте тваринництво м’ясо-молочного напряму. За трудові досягнення у розвитку сільського господарства 70 чоловік нагороджено орденами й медалями, в т. ч. ланкову А. М. Михайленко — орденом Леніна, 3 передовики — орденом Трудового Червоного Прапора.

У селі є початкова й середня школи, в яких налічується 402 учні й 25 учителів, будинок культури на 300 місць, 3 бібліотеки.

Степові Хутори виникли в 1940 році внаслідок зселення степових хуторських господарств в одну центральну садибу.

На фронтах Великої Вітчизняної війни і в партизанських загонах боролися з ворогом 427 жителів села, з них 180 — нагороджені орденами і медалями. 179 чоловік загинули за свободу й незалежність Батьківщини. На їх честь 1971 року встановлено обеліск.

Степные Хутора[ред.]

Стаття із книги «История городов и сел Украинской ССР. Черниговская область». Киев: Гл. ред. Укр. сов. энцикл. АН УССР, 1983[2]

… Население — 572 человека. …

В Степных Хуторах находится центральная усадьба колхоза «Дружба», за которым закреплено 3190 га сельскохозяйственных угодий, в т. ч. 2831 га пахотной земли. Хозяйство специализируется на выращивании зерновых и технических культур. Развито животноводство мясо-молочного направления. В 1977 г. колхозу присвоено звание «Хозяйство высокой культуры земледелия».

За высокие показатели в развитии сельскохозяйственного производства 114 человек награждены орденами и медалями СССР, в т. ч. орденом Ленина — звеньевая А. М. Михайленко, орденами Ленина и Октябрьской Революции — звеньевой механизированного звена по возделыванию сахарной свеклы В. А. Скрипец, орденом Дружбы народов — звеньевой А. И. Полтавец. Три передовика удостоены ордена Трудового Красного Знамени. Уроженцу с. Кировки С. И. Дыннику, получившему высокие урожаи сахарной свеклы, в 1948 г. присвоено звание Героя Социалистического Труда.

В селе есть средняя школа (272 ученика и 21 учитель), дом культуры со зрительным залом на 300 мест, 2 клуба, 3 библиотеки (их книжный фонд — 10,4 тыс. экземпляров), фельдшерско-акушерский пункт, 3 магазина, комплексный приемный пункт райбыткомбината, АТС на 200 номеров, отделение связи, сберкасса.

В 2 партийных и 2 комсомольских организациях состоят на учете 61 коммунист и 126 членов ВЛКСМ. Первые партийная и комсомольская организации созданы в селе в 1940 году.

Степные Хутора основаны в 1940 г. На фронтах Великой Отечественной войны и в партизанских отрядах боролись с врагом 427 жителей села, из них 180 награждены орденами и медалями, 179 человек отдали жизнь в борьбе за свободу и независимость Родины.

В честь воинов-односельчан, павших смертью храбрых в борьбе против немецко-фашистских захватчиков, установлен обелиск.

Примітки[ред.]

  1. Степові Хутори, Носівський район, Чернігівська область », Історія міст і сіл Української РСР, 1972
  2. Степные Хутора, Носовский район, Черниговская область », История городов и сел Украинской ССР, 1983

Посилання[ред.]