Шумський Валентин Іванович

Матеріал з Енциклопедія Носівщини

Валентин Іванович Шумський (народився 15 квітня 1925 в Носівці — помер 15 жовтня 2005) – вчитель-фронтовик, понад тридцять років був наставником юних спортсменів Носівщини, виховав десятки переможців та призерів змагань різних рівнів з різних видів спорту.

Мобілізований Носівським РВК 20 лютого 1944.

Шумський Валентин Іванович[ред.]

Нарис у книзі: Фурса В. М. Славні імена Носівщини. — 2-ге видання, доповнене, перероблене. — Ніжин : ТОВ «Аспект-Поліграф», 2012. — 384 сторінки : ілюстрації. ISBN 978-966-340-493-6.

Валентин Іванович Шумський народився 1925 року в Носівці у бідній родині. З самого малечку довелося йому відчути і голод і нужденне життя. Сусіди потому не приховували свого здивування від того, як такий гарний хлопець зміг вирости у таких важких життєвих умовах.

Під час німецької окупації Валентин, як і його майбутня дружина – однокласниця Марія, були занесені до списків на відправку до Німеччини. Врятувалися вони від німецької неволі виїхавши до Ніжина і влаштувавшись там на роботу на залізничній станції.

Після визволення Носівщини від німецьких окупантів він, разом зі своїми ровесниками, був призваний до Радянської Армії. Прощаючись з Марією попросив: «Згадуй мене кожного дня і я повернуся». І кожен день Марія шепотіла слова: «Марія-Валентин. Марія-Валентин. Марія-Валентин». Доля немов зглянулася над юними і вберегла їх.

Пройшовши коротку підготовку в тилу вже в 1944 році Валентин воював зв'язковим мінометної батареї на ІІІ-му Білоруському фронті в складі 449-го стрілецького полку Віленської Червонопрапорної дивізії. За мужність і хоробрість, неодноразово виявлені в боях із ворогом, Вітчизна нагородила старшого сержанта В.І. Шумського найвищими солдатськими нагородами – орденом Червоної Зірки, орденом Слави ІІІ-го ступеня, медалями «За відвагу», «За бойові заслуги», «За взяття Кенігсберга», «За перемогу над Німеччиною» та іншими.

Демобілізувавшись у 1950 році Валентин Іванович присвятив своє життя навчанню і вихованню підростаючого покоління. Понад три десятиліття він працював у школах Носівки вчителем фізичного виховання, віддаючись сповна нелегкій, але улюбленій роботі. Валентин Іванович сам був закоханий у спорт і вмів захопити школярів, розкрити здібності кожного учня, прищепити смак до перемоги, виховати командний дух. Його вихованці перемагали в найрізноманітніших видах спорту – і в командних, таких як футбол, волейбол і в індивідуальних – таких як стрільба, настільний теніс, лижний крос та ін.

Маючи такого наставника неможливо було не любити спорт, який був справді масовим явищем у ті роки.

Завдяки таким ентузіастам як В. І. Шумський та його товариші, в районі постійно вирувало спортивне життя – проводилися спортивні турніри, спартакіади, чемпіонати, змагання, які охоплювали тисячі юних спортсменів. Отримавши такий гарт, чимало з них потім проявили себе і на обласному, і на республіканському, і на всесоюзному рівнях. Не раз потім з вдячністю згадували вони свого першого наставника – Шумського Валентина Івановича.

Вийшовши на заслужений відпочинок Валентин Іванович продовжував активно працювати в учительській ветеранській організації, впродовж десяти років очолюючи її. Будучи дуже відповідальною і добросовісною людиною, надійним товаришем і справжнім другом він завжди приходив на допомогу тим, хто її потребував. До останніх днів він допомагав іншим, безкорисно служив людям і таким залишився у памяті всіх, хто його знав.

Відзнаки[ред.]

  • Орден Червоної Зірки,
  • орден Слави ІІІ-го ступеня,
  • медаль «За відвагу»,
  • медаль «За бойові заслуги»,
  • медаль «За взяття Кенігсберга»,
  • медаль «За перемогу над Німеччиною»