Герб Мрина

Матеріал з Енциклопедія Носівщини
Версія від 17:22, 1 листопада 2020, створена Алла Чекан (обговорення | внесок) (Створена сторінка: Вперше, через багато століть, цей пишний герб повернувся у Мрин 2004 року. Жителька нашого...)
(різн.) ← Попередня версія | Поточна версія (різн.) | Новіша версія → (різн.)

Вперше, через багато століть, цей пишний герб повернувся у Мрин 2004 року. Жителька нашого села – Павленко Наталія побачила його на обкладинці часопису «Жінка» за грудень 2003 року. Автор статті – «Є на світі справедливість» - Наталія Околітенко розповіла про три старовинні герби – селища Сосниця і села Мрин з Чернігівщини та села Ясиня, що на Закарпатті. Ось що вона написала: «А цей пишний герб дістався селу Мрин від ордена домініканців, який у 17 столітті тут господарював. Мальтійський хрест, роздвоєна стріла – то зрозуміло. А до чого спанієльчик зі свічкою в лапах? Легенда розповідає, що під монастирем був справжній лабіринт печер – такий, що тільки навчений песик міг звідти вивести. За іншим варіантом, капловухий друг служив поводирем у сліпого настоятеля, таким умілим, що ніхто й не здогадувався про його гандж. Треба зазначити, що старовинний польський герб припав до душі багатьом мринчанам. Одні захоплювалися зображенням собачки зі свічкою і легендами, що його супроводжували. Інші тішилися спорідненістю християнських мотивів, поскільки герб Одровонж і монахи домініканці пов’язані з відомим проповідником християнства Яцеком Одровонжем. І всі ми дуже пишалисятим фактом, що наше село має такий старий, цікавий і красивий герб. Але є одне велике АЛЕ… Жоден із зображених на гербі символів не має прямого з’вязку і безпосереднього відношення до нашого села. Про монастир, настоятеля і красиві легенди ніхто ніколи раніше не чув. Не збереглося ні решток споруд, ні усних згадок про печерні лабіринти. Можливо десь, серед величезних володінь монахів-домініканців, був такий монастир, настоятель і собачка поводир, але точно не у Мрині. Саме ж зображення собачки зі свічкою чи смолоскипом зустрічається на багатьох середньовічних храмах. І на гербі Мрина золотий вогник свічки символізує ймовірно світло католицькоі віри, яке поширювали домініканці. Золотий ошийник на шиї спаніельчика підкреслює його приналежність. Монахи домінікани вважали себе найбільш відданими і послідовними слугами Папства. Мальтійський хрест дуже давній символ з неоднозначною історією. Його пов’язують з рицарським орденом госпітальєрів іоаннітів ( католицький духовний орден). Чотири промені хреста символізують головні християнські чесноти – поміркованість, справедливість, силу духу і стриманість. Рицарі госпітальєри острова Мальта виконували і військову місію по охороні паломників на Святу землю, при цьому їм треба було виявляти не тільки християнське милосердя, але і мужність та відвагу. Тому за багатовікову історію Мальтійський хрест набуває поширенняі як прототип військової звитяги. Він представлений у християнстві, зустрічається у нашого славного козацтва, поширений як військова нагорода та емблема. І, нарешті, герб Одровонж – стріла, що вилітає з лука без тетиви. Це один із найбільш старовинних польських гербів. Належить він шляхетсько-магнатському роду Одровонжів. Представник цього роду Яцек Одровонж (1183-1257 рр.) – визначний польський католицький, священник, домінікан, канонізований святий. Зі своєю міссіонерською і проповідницькою діяльністю він побував у багатьох країнах Східної Європи, зокрема і на Русі у Києві він заснував католицьку церкву Діви Марії, а ще монастирі у Чернігові. Сам символ у різних варіаціях зустрічвється на багатьох гербах польської шляхти. Таким чином, на старовинному гербі Мрина поєднані символи, які перш за все відображають історію та ідеали польського католицького духовенства монахів домініканців. Ми ставимося до них з повагою. Ми вдячні польському періоду історії за першу писемну згадку про Мрин, за статус міста з магдебурським право і за пишний герб, що визначав приналежність мринських земель до власності монахів-домініканців чернігівського Борисоглібського монастиря. І хоч це був дуже короткий період, старий герб назавжди зайняв своє почесне місце. Але наступні 4 століття історії села Мрин були наповнені багатьма визначними подіями, котрі також заслуговують на своє геральдичне втілення.