Відмінності між версіями «Герої Соціалістичної Праці Носівщини»

Матеріал з Енциклопедія Носівщини
(Динник Степан Іванович)
(Зла Марфа Федорівна)
 
Рядок 34: Рядок 34:
  
 
== Зла Марфа Федорівна ==
 
== Зла Марфа Федорівна ==
[[Зла Марфа Федорівна]], доярка приміського колгоспу імені Кірова, була однією з найкращих трудівниць господарства. Змалечку була привчена до важкої селянської праці. Ще гриміла Велика Вітчизняна війна, а вона вже прийшла працювати в щойно звільнений від німецьких окупантів колгосп – порала коней, доглядала телят, свиней, була обліковцем, завідувала фермою, не цуралася жодної роботи. За участь у повоєнній відбудові артілі ім. Кірова вона була нагороджена медаллю «За доблесну працю в роки Великої Вітчизняної війни». А з 1955 року стала працювати дояркою.
+
: ''Див. [[Зла Марфа Федорівна]]''
 
 
Багато років була вона лідером у районі за надоями молока. За успіхи в розвитку тваринництва і в збільшенні його продукції Указом Президії Верховної Ради СРСР від 12.03. 1966 року Марфа Федорівна Зла була нагороджена орденом Леніна, а в 1970 році була удостоєна високого звання Героя Соціалістичної Праці за успіхи у попередньому 1969 році, коли вона надоїла від кожної корови по 5 тис. літрів молока. І надалі доярка не знижувала досягнутих результатів. Лише той, хто знає, якою тяжкою і виснажливою була праця доярок на той час, може гідно оцінити її.
 
 
 
Марфа Федорівна Зла неодноразово обиралася депутатом районної Ради, разом з Ткачом М.Ф. представляла Чернігівщину на з’їзді в Москві.
 
  
 
== Билименко Федір Трохимович ==  
 
== Билименко Федір Трохимович ==  

Поточна версія на 15:49, 10 листопада 2019

Золота зірка Героя Соціалістичної Праці

Герої Соціалістичної Праці Носівщини

Джерело: Фурса В. М. Славні імена Носівщини. — 2-ге видання, доповнене, перероблене. — Ніжин : ТОВ «Аспект-Поліграф», 2012. — 384 сторінки : ілюстрації. ISBN 978-966-340-493-6.
Матеріали зібрав Бровко Г. М.

Час невблаганно віддаляє нас від, здавалося б, зовсім недавнього минулого і вже вчорашній день, саме XX століття перетворилося на історію, а наші сучасники стали вже історичними постатями. Шестеро трудівників Носівщини одержали за свою працю найвищі нагороди Радянського Союзу – Золоті Зірки Героїв Соціалістичної Праці.

Першими ці високі нагороди в районі отримали Динник Степан Іванович та Карацюба (Федорцова) Єфросинія Микитівна у 1948 році.

Динник Степан Іванович[ред.]

Див. Динник Степан Іванович

Карацюба (Федорцова) Єфросинія Микитівна[ред.]

У тому ж таки далекому і нелегкому, повоєнному 1948 році „за виключні заслуги перед державою, що виявилися в одержанні у 1947 році врожаю жита 33,1 центнера з гектара на площі у 8 га. Президія Верховної Ради СРСР своїм Указом від 30 квітня 1948 року присвоїла звання Героя Соціалістичної Праці тов. Карацюбі Єфросинії Микитівні”.

Карацюба (Федорцова) Єфросинія Микитівна народилася 22.02.1924 року в селі Атюша Коропського району на Чернігівщині. Чотирнадцятирічною вона приїхала працювати у Носівський бурякорадгосп і одразу ж зарекомендувала себе добросовісною, старанною трудівницею. Та незабаром розпочалася війна. Під час німецької окупації дівчина допомагала пекти хліб і возити його партизанам.

Після визволення Чернігівщини селяни знову повернулися до праці на полях. Проня очолила ланку трудівниць,котрі вирощували цукрові буряки та жито. Вже в першу повоєнну осінь, яка виявилася засушливою, її ланка зібрала по 400 центнерів буряків з гектара. Щоб отримати високі врожаї дівчата попросили закріпити за ними ділянку з осені, щоб краще підготувати землю до сівби. На виділеній землі вони докладали значних зусиль: ще з осені переорали її, заборонували, повиносили з поля пирій, розорали і розрівняли низини та повороти. Взимку проводили снігозатримувальні роботи, а навесні перекультивували площу і своєчасно внесли підготовлені добрива. Весь сезон дівчата боролися із шкідниками та бур’янами, старанно прополювали і доглядали посіви. І це дало вагомий результат. Ланка Є.М. Карацюби на площі 8 га. зібрала по 33,1 центнера жита, а врожайність цукрових буряків досягла 600 центнерів з га. Наступного року ланка знову досягла таких же високих результатів на бурякових площах. Через рік цей успіх повторила інша ланка бурякорадгоспу, яку очолювала Галина Устимцева.

За високі врожаї 24-річна комсомолка Проня Карацюба стала Героєм Соціалістичної Праці, а її подруги по ланці Ніна Рогина та Галина Артюх були нагороджені орденами Трудового Червоного Прапора. Ланкова іншої рільничної ланки Ганна Кіхтенко за високі врожаї зернових отримала орден Леніна. Загалом 57 трудівників господарства отримали ордени і медалі.

Багато років потому Єфросинія Микитівна Федорцова працювала на Носівському цукровому заводі і її ставлення до праці було прикладом для кількох поколінь цукрозаводчан.

Ткач Михайло Федорович[ред.]

Ткач Михайло Федорович, котрий очолював приміський колгосп ім. Кірова, кілька десятиліть утримував його серед лідерів сільського господарства Носівщини. Повоєнна відбудова і розвиток цього колгоспу в значній мірі були зумовлені вмілим керівництвом його голови. Очоливши колгосп, колишній фронтовик спрямував свої зусилля на створення сучасної бази для господарства. Використовуючи свій організаторський талант, досвід, доклавши максимум праці та енергії Михайло Федорович добився створення в Носівському районі, у довіреному йому колгоспі, значних господарських об’єктів. Носівська птахофабрика та тваринницький комплекс працювали на потреби усього району і були серед найкращих в області.

У колгоспі постійно велося будівництво ферм, складів, інших господарських приміщень, прокладалися асфальтовані дороги. Для працівників були збудовані житлові будинки коштом колгоспу, сучасний клуб інші споруди. Господарство мало десятки автомобілів, тракторів, комбайнів, інших сільськогосподарських машин для високопродуктивної праці. Постійно зростало виробництво продукції, покращувалися умови праці трудівників, ріс добробут селян.

Указом Президії Верховної Ради СРСР від 22 грудня 1977 року за видатні успіхи, досягнуті у Всесоюзному соціалістичному змаганні, виявлену трудову доблесть у виконанні планів і соціалістичних зобов’язань по збільшенню виробництва і продажу державі зерна та інших продуктів землеробства в 1977 році Ткачу Михайлу Федоровичу було присвоєно звання Героя Соціалістичної Праці з врученням ордена Леніна і золотої медалі „Серп і Молот”.

Зла Марфа Федорівна[ред.]

Див. Зла Марфа Федорівна

Билименко Федір Трохимович[ред.]

Див. Билименко Федір Трохимович

Сеник Микола Григорович[ред.]

Сеник Микола Григорович народився в 1936 році в Носівці. Його дитинство припало на важкі воєнні та повоєнні роки, коли діти рано ставали дорослими і виконували дорослу працю поруч зі старшими без жодних поблажок. Після закінчення школи і курсів механізації при МТС він прийшов працювати в Носівський колгосп ім. Фрунзе в 1956 році. Працював уміло і добросовісно, тому невдовзі йому довірили очолити механізовану ланку по вирощуванню кукурудзи на зерно. Працюючи дружно і злагоджено, не рахуючись із власним часом, молодіжна ланка вже незабаром показала себе однією з найкращих в області, а потім – і найкращою. Врожаї кукурудзи на фрунзенських полях, де працювали Микола Сеник, Григорій Губарь, Микола Бедуха, Микола Яковенко та інші механізатори, були одними з найвищих на Чернігівщині.

Держава високо оцінила працю Миколи Григоровича. Він неодноразово був відзначений як переможець соціалістичного змагання, ударник п’ятирічок. А потім його груди прикрасили два ордени Леніна, найвищі нагороди Радянського Союзу, та золота медаль „Серп і Молот” Героя Соціалістичної Праці у 1973 році.

І надалі фрунзенські механізатори працювали вміло і наполегливо. Виправдовуючи своєю працею високі нагороди 1977 року їхня механізована ланка виростила по 110,6 центнерів кукурудзи з гектара на площі 110 гектарів.

Понад сорок років свого життя віддав Микола Григорович праці на колгоспних полях, вирощуючи високі врожаї, організовуючи на працю і ведучи за собою товаришів, а потім – передаючи свій багатий досвід молодшому поколінню.