Відмінності між версіями «Глинка Демид Терентійович»

Матеріал з Енциклопедія Носівщини
Рядок 1: Рядок 1:
'''Демид Терентійович Глинка''' — мешканець Мрина, партизан, у віці 74 роки арештований [[22 січня]] 1942 і розстріляний німцями 25 січня після катувань.  
+
'''Демид Терентійович Глинка''' — мешканець Мрина, партизан, у віці 74 роки арештований [[22 січня]] [[1942]] і розстріляний німцями [[25 січня]] після катувань.  
  
 
: ''Фрагмент із книги «[[Партизанська Носівщина]]»:''
 
: ''Фрагмент із книги «[[Партизанська Носівщина]]»:''

Версія за 13:50, 22 січня 2020

Демид Терентійович Глинка — мешканець Мрина, партизан, у віці 74 роки арештований 22 січня 1942 і розстріляний німцями 25 січня після катувань.

Фрагмент із книги «Партизанська Носівщина»:

22 січня (1942) Мринська поліція арештувала старого партизана Демида Терентійовича Глинку. До війни Глинка працював бригадиром колгоспу ім. Будьоного. В партизанському загоні з жовтня 1941 року. В листопаді фашистські карателі посилили свої репресійні дії проти партизанів і мирного населення, особливо лютували вони після розгрому поліцейського стану в Козарах. Усе частіше вони появлялися в Носівських лісах, щоб знищити партизанський загін. Приймаючи до уваги стан здоров'я Демида Терентійовича і його похилий вік (74 роки) Стратилат запропонував йому пробратися додому й там таємно перезимувати. А на весну, якщо окупантів ще не виженуть, знову повернутися в загін. Гірко було старому партизанові повертатися в окупований Мрин, але рішення було правильним.

В сувору зиму 1941 року старий партизан не вижив би в загоні. Партизани бачили, як довго стояв Глинка на лісовій стежці і махав рукою, прощаючись із загоном. Мринська поліція, а там були самі заядлі запроданці, дізналася про його перебування в партизанах і арештували Глинку. Але ніякими звірствами вони не могли добитися від нього видачі партизанського загону. Він не відмовлявся від своєї участі в партизанському загоні, але про своїх товаришів не сказав ні слова.

Жителі Мрина розповідали, що партизана захотів побачити і поговорити з ним сам німецький комендант. Між ними відбулася така розмова:

Комендант:

— Де знаходяться партизани?

Глинка:

— Не знаю. А якщо і знав би, то не сказав би.

Про цю розмову розповідали у свій час жителі Мрина. Старику вибили останні зуби, шомполом викололи око і били до напівсмерті, а 25 січня босого і роздягнутого ледь живого по морозу й снігу погнали на кладовище, де і розстріляли.