Відмінності між версіями «Дубенко Прокіп Михайлович»

Матеріал з Wiki Носівщина
(Створена сторінка: '''Прокіп Михайлович Дубенко''', псевдонім '''Дуб''' (близько 1841, за іншими даними близько 1844...)
 
(Життпис)
 
(Не показано одну проміжну версію цього користувача)
Рядок 6: Рядок 6:
 
Навчався гри на кобзі в І. Братиці. У Дубенка був гарний голос. На кобзі грав майстерно. Поводирем був його син Павло.  
 
Навчався гри на кобзі в І. Братиці. У Дубенка був гарний голос. На кобзі грав майстерно. Поводирем був його син Павло.  
  
Із популярним кобзарем зустрічався чеський етнограф Л.Куба, який влітку 1886 гостював у поміщика В.Вовка-Карачаєвського. Л.Куба зробив графічний портрет Д., замалював і детально описав його кобзу як типовий зразок українського народного інструментарію.  
+
Із популярним кобзарем зустрічався чеський етнограф Людвік Куба, який влітку 1886 гостював у поміщика В.Вовка-Карачаєвського. Куба зробив графічний портрет Дубенка, замалював і детально описав його кобзу як типовий зразок українського народного інструментарію.  
  
 
Часто ходив по Ніжину з лірником Кожуховським. Також виступав в інших містах і селах Чернігівщини.  
 
Часто ходив по Ніжину з лірником Кожуховським. Також виступав в інших містах і селах Чернігівщини.  
Рядок 21: Рядок 21:
 
# Б.Жеплинський Дубенко Прокіп Михайлович // ЕСУ, т. 8, Дл-Дя, НАНУ, НТШ, Інститут енциклопедичних досліджень НАНУ , К., 2008, – С.458;  
 
# Б.Жеплинський Дубенко Прокіп Михайлович // ЕСУ, т. 8, Дл-Дя, НАНУ, НТШ, Інститут енциклопедичних досліджень НАНУ , К., 2008, – С.458;  
 
# Мольнар М. Людвіг Куба про Україну, К.,1963; Баклан Макіївські кобзарі // Сіверян. Літопис, 1996, №5;
 
# Мольнар М. Людвіг Куба про Україну, К.,1963; Баклан Макіївські кобзарі // Сіверян. Літопис, 1996, №5;
# Таланти знані та маловідомі // Співоче поле Чернігівщини: Календар 2004, К., 2003; Малинка,90,1982.
+
# Таланти знані та маловідомі // Співоче поле Чернігівщини: Календар 2004, К., 2003;  
 +
# Малинка, 90, 1982;
 +
# Малинка, КС, 1893;
 +
# Сумцов, ЭО, 1832; Куба, 1963.
  
 
[[Категорія:Люди Д]]
 
[[Категорія:Люди Д]]
 
[[Категорія:Уродженці Макіївки]]
 
[[Категорія:Уродженці Макіївки]]
 
[[Категорія:Кобзарі]]
 
[[Категорія:Кобзарі]]

Поточна версія на 12:23, 10 жовтня 2019

Прокіп Михайлович Дубенко, псевдонім Дуб (близько 1841, за іншими даними близько 1844, с. Макіївка — помер після 1900, там само) – кобзар.

Життпис[ред.]

В чотири роки осліп. В 16 років почав вчитися грати на торбані і лірі у кобзаря Овсія. Жонатий.

Навчався гри на кобзі в І. Братиці. У Дубенка був гарний голос. На кобзі грав майстерно. Поводирем був його син Павло.

Із популярним кобзарем зустрічався чеський етнограф Людвік Куба, який влітку 1886 гостював у поміщика В.Вовка-Карачаєвського. Куба зробив графічний портрет Дубенка, замалював і детально описав його кобзу як типовий зразок українського народного інструментарію.

Часто ходив по Ніжину з лірником Кожуховським. Також виступав в інших містах і селах Чернігівщини.

У репертуарі – думи: („Про Б.Хмельницького і Барабаша”, „Про трьох братів Азовських”, „Про козака Голоту”), духовні та гумористичні пісні, псальми та пісні побутового сатиричного змісту, а також танцювальні мелодії.

За твердженням А.Малинки П. М. Дуб (у нього помилково написано Чуб) дум не грав.

За даними Н.Ф.Сумцова кобзарі Панас Братиця і Прокіп Дуб співали в Ніжині думи: „Про Б.Хмельницького і Барабаша”, „Про трьох братів Азовських”, „Про козака Голоту”, а також духовні та гумористичні пісні.

Кобза Дубенка мала 4 довгі струни (соль, до, ре, соль) для низьких супровідних голосів і 16 коротких (ля, сі, до, ре, мі, фадієз, соль, ля, сі, до, ре,мі,фа-дієз,ля,сі) для високих (за даними Людвіка Куби).

Література[ред.]

  1. Б.Жеплинський Дубенко Прокіп Михайлович // ЕСУ, т. 8, Дл-Дя, НАНУ, НТШ, Інститут енциклопедичних досліджень НАНУ , К., 2008, – С.458;
  2. Мольнар М. Людвіг Куба про Україну, К.,1963; Баклан Макіївські кобзарі // Сіверян. Літопис, 1996, №5;
  3. Таланти знані та маловідомі // Співоче поле Чернігівщини: Календар 2004, К., 2003;
  4. Малинка, 90, 1982;
  5. Малинка, КС, 1893;
  6. Сумцов, ЭО, 1832; Куба, 1963.