Мотлях Іван Іванович

Матеріал з Енциклопедія Носівщини
Версія від 10:04, 22 липня 2020, створена Perohanych (обговорення | внесок) (Про І. І. Мотляха)
(різн.) ← Попередня версія | Поточна версія (різн.) | Новіша версія → (різн.)
Іван Мотлях з блокнотом делегата XXIII Носівської районної партійної конференції

Іван Іванович Мотлях (народився 8 листопада 1934 в Носівці — помер 16 травня 2011) — партійний діяч і господарник, працював директором Носівської міжколгоспної птахофабрики.

До життєпису[ред.]

Працював у колгоспі імені Кірова заступником голови — секретарем парторганізації колгоспу.

Потім працював директором Носівської міжколгоспної птахофабрики.

Похований у Носівці.

Родина[ред.]

Дружина — Мотлях Марія Олексіївна.

Син — Мотлях Олександр Іванович (нар. 1967) — доктор юридичних наук, професор, заслужений юрист України.

Доньки — Валентина, Ольга.

Відзнаки[ред.]

  • орден «Трудового Червоного Прапора» (1973)
  • орден «Жовтневої революції» (1981),
  • ювілейна медаль «За доблесну працю та в честь вшанування 100 річчя з дня народження В.І. Леніна» (1970).

Галерея[ред.]

Мотлях Іван Іванович[ред.]

Матеріал про Івана Івановича Мотляха підготовлено для Енциклопедії Носівщини у червня 2020 його сином Олександром

Народився у місті Носівка (на той час село Носівка), Носівського району Чернігівської області в сім'ї колгоспників Івана Трохимовича та Олександри Миколаївни Мотляхів. Його дитинство припало на період Великої Вітчизняної війни 1941-1945 років. Малому Іванові довелося рано подорослішати, оскільки частково турботи сім'ї лягли на його плечі, адже батька мобілізували на війну, а матір на той час мала ще меншу від нього доньку Ганну і не мала змоги повноцінно самостійно справлятися з домашніми турботами. Підліток сам коровою, яка була годувальницею їх сім’ї, їздив до лісу збирати сухі гілки з дерев, рубав лози, займався заготовкою трави для зимового годування корови – виконував решту домашньої роботи, яку до війни виконував його батько.

Іван, закінчивши на Вербові сім класів Ліснохутірської школи розпочав свою ранню трудову діяльність у місцевому колгоспі ім. Кірова, а заодно не полишав виконувати й обов'язки тимчасово передані батьком голови сімейства у питанні виховання менших від себе сестри Ганни 1939 року народження та брата Григорія 1949 року народження.

Починаючи з 1950 року юнак приступив до активної фази своєї трудової діяльності, працюючи спочатку прицепщиком тракториста, потім після закінчення курсів трактористів при Носівському машино-тракторному стані (далі – МТС) трактористом того ж МТС.

У 1952 році він отримав направлення від колгоспу на навчання в училище механізації сільського господарства, що знаходилося в с. Мрин Носівського району і по його закінченні повернувся до рідного колгоспу ім. Кірова уже дипломованим трактористом.

Далі служба у Радянській армії (1953-1956 роки), де Іван освоював нову професію спочатку курсанта майстра авіаційної зброї, а оволодівши нею став укладачем парашутів і за сумісництвом комірником. По завершенні військової служби повернувся у рідний край носівщини на попереднє місце роботи трактористом МТС, а коли реорганізували цю організацію, став трактористом колгоспу ім. Кірова. У цей же період юнак приймає рішення про отримання повної середньої освіти і вступає у 1959 році до Носівської середньої школи робітничої молоді і у 1961 році успішно її закінчує, отримавши атестат зрілості та вступає до лав членів КПРС. Того ж року молодого і енергійного юнака призначають помічником бригадира. Маючи достатній стаж роботи тракториста, він здає практичний іспит на класність і атестаційною комісією Носівського районного відділення Сільгосптехніка Чернігівської області йому присвоюється кваліфікація тракториста-машиніста другого класу.

Згодом І. Мотляха призначають бригадиром тракторної бригади, а надалі бригадиром тракторно-польової бригади колгоспу ім. Кірова. Всі ці посади він обіймає до 1969 року. У цей же період роботи, будучи уже сімейною людиною, Іван Мотлях заочно навчається в Ніжинському технікумі механізації сільського господарства Чернігівської області й у 1968 році успішно його закінчує, отримавши відповідний диплом із присвоєнням спеціальності техніка-механіка. Як молодого дипломованого спеціаліста його призначають механіком колгоспу ім. Кірова, посаду, яку він обіймав впродовж трьох із половиною років, до 1973 року, допоки його не призначили ланковим механізованої ланки з вирощування кукурудзи на зерно. Паралельно він докладає зусилля щодо підняття собі нового рівня класності, складає практичний іспит, і того ж року атестаційною комісією районного управління сільського господарства Носівського району Чернігівської області йому присвоюється кваліфікація тракториста-машиніста першого класу з видачею відповідного посвідчення.

Досягнення позитивних результатів у роботі, людяне ставлення до підлеглих, професіоналізм не могли залишитися не поміченими керівництвом колгоспу і районною владою, і як результат, того ж таки року члена КПРС І. Мотляха призначають заступником голови колгоспу ім. Кірова. Три роки було достатньо для того щоб побачити в роботі молодого керівника на відповідальній посаді, пов'язаній з партійною діяльністю (парторг колгоспу), після чого його призначають на нову керівну посаду головою міжколгоспного об'єднання з виробництва яєць та м'яса птиці. На той час це була нова державна програма, яка передбачала собою відокремлення птахівництва від колгоспів і переведення її в окрему галузь сільського господарства. Перехід на нову посаду, передбачав собою і отримання відповідних знань, а тому Іван Іванович вступає у 1979 року і у 1984 році успішно закінчує Українську ордена Трудового Червоного прапора сільськогосподарську академію і набуває спеціальності «Зоотехнія». Отримані знання вміло застосовує на практиці, і результатом того стали високі досягнення птахофабрики у виробництві яєць та м'яса птиці. На той час такі результати демонструвала не тільки Носівська птахофабрика, а й інші такого профілю фабрики. Як результат із певним проміжком часу все птахівництво України повністю вивели з під впливу колгоспів, а тому і Носівська птахофабрика стала відокремленим господарством, а відповідно змінилася і назва організації. Таким чином із 1984 року Іван Іванович Мотлях обійняв посаду директора міжколгоспного підприємства з птахівництва, очільником якої був до виходу на свою пенсію до 1994 року.

Результати плідної праці Мотляха І.І. належним чином були відмічені на державному рівні, а також обласним і районним керівництвом. Зокрема, він був нагороджений двома орденами: «Трудового Червоного Прапора» (1973 рік) і «Жовтневої революції» (1981 рік), а також ювілейною медаллю «За доблесну працю та в честь вшанування 100 річчя з дня народження В.І. Леніна» (1970 рік). Був депутатом Носівської районної ради кількох скликань. Нагороджувався відзнаками Чернігівської обласної Ради, грамотами і подяками збоку місцевої влади. Його портрет прикрашав районну дошку пошани в проміжок значного періоду часу.

Сім'я, а це: дружина Марія Олексіївна та троє дітей Валентина, Ольга і Олександр, а також рідня завжди були в пріоритеті його особливих родинних і дружніх відносин. Іван Іванович Мотлях належним чином приділяв значну увагу добрим сусідським відносинам, шанував друзів, колег по роботі, тому всі оточуючи з теплом і добрим спомином згадують цю добру і чуйну людину: українця, патріота, сім’янина.

Про І. І. Мотляха[ред.]

Фрагмент зі спогадів Віри Григорівни Сотниченко «Носівський район в часи Перебудови у 80-х роках XX ст.». Опубліковано у книзі: Фурса В. М. Славні імена Носівщини. — 2-ге видання, доповнене, перероблене. — Ніжин : ТОВ «Аспект-Поліграф», 2012. — 384 сторінки : ілюстрації. ISBN 978-966-340-493-6.

… працююча на території колгоспу ім. Кірова міжколгоспна птахофабрика, яку успішно очолював І. І. Мотлях (колишній заступник голови, секретар парторганізації колгоспу), нерідко відчувала нестачу повноцінних кормів і директору фабрики доводилося „мандрувати” по всіх усюдах, вирішуючи цю проблему. Треба віддати належне Івану Івановичу, який справлявся з цим питанням сам, не перекладаючи його на районне керівництво. А результати роботи фабрики були хороші – плани виконувалися і з виробництва яєць і з виробництва м'яса птиці. Колектив працював злагоджено, спеціалісти були на висоті, секретарем парторганізації довгі роки працював Г. М. Красносільський – головний зоотехнік.

Одного разу І. І. Мотлях зайшов до мене з неординарною пропозицією – з’явилася можливість продати Носівську птахофабрику державі. Фабрика залишиться в районі, наші люди будуть отримувати її продукцію так само, як і раніше, а забезпеченість кормами, технічне оснащення відповідатимуть вимогам часу. Зібрали засідання ради колгоспів, яку представляли голови усіх колгоспів району (головою ради був М. В. Рудь) і вирішили це питання позитивно, бо ніхто вже не буде смикати голів колгоспів, щоб ті виділяли корми для птиці, коли у кожного з них і так вистачає своїх клопіт із кормами для тваринництва. Але для цього керівництву району потрібно було їхати в птахопром республіки, де керівником був Вербовіков А. І. Так і зробили, а потім, на досить високому рівні, організували йому прийом у Носівці, де домовилися, що продаємо птахофабрику за 2 млн. крб., з виплатою коштів на протязі двох років. Дякуючи І. І. Мотляху, котрий мав гарні стосунки з керівництвом птахопрому, район повністю отримав усі кошти на протязі трохи більше року.