Відмінності між версіями «Розумовська Наталія Дем'янівна»

Матеріал з Енциклопедія Носівщини
(Розумиха)
 
(Не показано одну проміжну версію цього користувача)
Рядок 6: Рядок 6:
  
 
У 1752-1763 на її замовлення за проектом Растреллі у Козельці був споруджений собор Різдва Богородиці у стилі барокко (архітектори А. В. Квасов та І. Г. Григорович-Барський. Розписував храм художник Г. Стеценко). Собор є шедевром церковного будівництва, однією з кращих споруд Російської імперії середини XVIII ст.
 
У 1752-1763 на її замовлення за проектом Растреллі у Козельці був споруджений собор Різдва Богородиці у стилі барокко (архітектори А. В. Квасов та І. Г. Григорович-Барський. Розписував храм художник Г. Стеценко). Собор є шедевром церковного будівництва, однією з кращих споруд Російської імперії середини XVIII ст.
 +
 +
== Розумиха ==
 +
:''Фрагмент з нарису в книзі: {{СІН}}''
 +
Розумовська Наталія Дем’янівна (Розумиха) – проста козачка с. Лемеші Козелецького повіту, дочка козака Лемешка з с. Адамівки (нині Носівського району), з 1751 року володіла містечком Носівкою.
 +
 +
Мати [[Розумовський Олексій Григорович|Олексія Розумовського]] (1709-1771) – генерал-фельдмаршала, графа, з 1742 року чоловіка імператриці Єлизавети Петрівни, дочки Петра І, та [[Розумовський Кирило Григорович|Кирила Розумовського]] (1728-1803)– графа, останнього гетьмана Лівобережної України (1750-1764 роки), президента Петербурзької Академії Наук (1746-1798), після скасування гетьманства – генерал-фельдмаршала. Резиденцією К. Розумовського був славний Батурин.
 +
 +
У 1751 році Кирило Розумовський повідомляв свою „милостивую государыню матушку” Наталію Дем’янівну про те, що виділив їй „в вечное и спокойное владение в полку Киевскому местечка Носовку и Кобыжчу со всеми в оных жительствующими и посполитыми людьми и с надлежащими ко оным местечкам грунтами и угодьями и всеми принадлежностями, на что вам, государыня матушка, и универсалы при сем посылаю...”.
 +
 +
Носівка та Кобижча – сотенні містечка, і нікому на той час не належали, а нині їх подарували. Слід зауважити, що таке володіння не поширювалося на козацькі родини, тільки на посполиті, селянські.
 +
 +
Завдяки щасливому злету сина Олексія, селянка Наталія Розумовська стала свекрухою імператриці Росії – Єлизавети Петрівни, дочки Петра I, але залишилася такою ж простою у поведінці. Відвідавши сина в Петербурзі, вона не впізнала його в блискучому царському вельможі. Довелося Олексію навіть роздягнутися, щоб мати, за родимими плямами змогла його впізнати. Вперше побачивши себе у великому палацовому дзеркалі у пишному вбранні, вона впала перед собою на коліна, вважаючи, що перед нею сама імператриця. Єлизавета подарувала посади статс-дам матері і обом сестрам Олексія, а їхні чоловіки стали полковниками. При дворі говорили, що мати Олексія – відьма, що вона причарувала до свого сина імператрицю.
 +
 +
Наталії Розумовській не до душі були хитросплетіння придворного життя і, незабаром, вона попросилася додому в Україну, до рідного села, де все було набагато простішим і зрозумілішим. Оселившись поблизу Козельця, вона упорядкувала маєток, вигідно видала заміж дочок. За гроші, подаровані сином, вона викупила шинок в селі і успішно вела справи.
 +
 +
Сім'я в Наталі Дем'янівни була досить велика. В неї було четверо братів: Василь, Герасим, Петро, Федір, котрі після злету Олексія і Наталії Дем'янівни отримали статуси бунчукових товаришів. В документах 1749 року Федір Дем'янович фігурує під прізвищем Розумовський. Тобто брати Наталії Дем'янівни також взяли дане прізвище.
 +
 +
В 1753 році Василь стає Гадяцьким полковником, а Петро – Ніжинським. Тобто брати стали не менш впливовими, ніж Наталя Дем'янівна. В 1757 році спеціальним указом Єлизавети Петрівни Василь і Петро отримали старшинство над іншими полковниками, через наявність у них чину армійських полковників. Київським полковником був Євфимій Дараган, зять Наталії Дем'янівни. Тобто ми бачимо, що 3 полковники з 10 були представниками роду Розумовських. Дочки Наталії Дем'янівни вийшли заміж ще до отримання графського титулу Олексієм, втім Наталія Дем'янівна потурбувалась, щоб їхній матеріальний статус дозволяв вести спокійний образ життя. Зокрема, допомагала отримувати їм нерухомість.
 +
 +
За 1740-1744 роки було побудовано — будинок в Адамівці, який Наталія Дем'янівна назвала на честь свого сина "Олексіївщина" і даний комплекс вона продовжувала розбудовувати аж до 1757 року.
 +
 +
На замовлення Н. Д. Розумовської на її власні кошти в 1752-63 рр. у Козельці був споруджений величний собор Різдва Богородиці, одна з останніх споруд в стилі українського бароко, щедро оздоблена ажурними деталями. Архітектором даного комплексу був Андрій Квасов. Ним також була спроектована і дзвіниця в 1766-1770 роках, але фундамент даної споруди заклали ще за життя Наталі Дем'янівни, втім активне будівництво почали лише в 1766 році.
 +
 +
«Містечко нічим не прикметне, та все-таки проїжджий, якщо тільки він не спить, коли міняють коней, або не закушує в пана Тихоновича, то незмінно помилується величним храмом грандіозної растреллієвської архітектури…». Так писав про Козелець Тарас Шевченко.
 +
 +
Найбільше багатство собору – п'ятиярусний дерев’яний іконостас. Кажуть, що цей іконостас імператриця Єлизавета замовила самому Растреллі для одного із соборів Петербурга, але він виявився завеликим і його привезли в Козелець. До 1934 року іконостас сяяв золотом, але потім собор закрили, і місцеві жителі ложками зідрали всю позолоту з розкішного різьблення італійців. Взагалі-то, Наталка Розумиха будувала цей собор як родинну усипальницю. Але сталося так, що з Розумовських похована в храмі тільки вона одна. Її поховання збереглося в нижньому, так званому, зимовому храмі.
 +
 +
Саме в Козельці Наталка Розумиха зустрічала свою короновану невістку під час подорожі Єлизавети Україною в 1744 році. Відбулося це в садибі доньки Розумихи Віри Дараган. Цей маєток і донині стоїть на східній околиці Козельця, на вулиці сім’ї Розумовських і називається «Покорщина». Річ у тім, що коли Єлизавета зустрілася з Розумихою, то впала перед нею на коліна і покірно попросила материнського благословення. Звідси і назва «Покорщина».
  
 
== Посилання ==
 
== Посилання ==

Поточна версія на 11:27, 1 липня 2020

Наталія Розумовська

Наталія Дем'янівна Розумовська (орієнтовно народилася в 1688-1690 — померла 12 вересня 1762). Дочка козака Дем'яна Лемешка (Демешка?) з села Адамівки, дружина козака Григорія Розума, мати Олексія і Кирила Розумовських, які стали імператорськими сановниками, власниця Носівки і багатьох інших сіл та земель.

У 1752-1763 на її замовлення за проектом Растреллі у Козельці був споруджений собор Різдва Богородиці у стилі барокко (архітектори А. В. Квасов та І. Г. Григорович-Барський. Розписував храм художник Г. Стеценко). Собор є шедевром церковного будівництва, однією з кращих споруд Російської імперії середини XVIII ст.

Розумиха[ред.]

Фрагмент з нарису в книзі: Фурса В. М. Славні імена Носівщини. — 2-ге видання, доповнене, перероблене. — Ніжин : ТОВ «Аспект-Поліграф», 2012. — 384 сторінки : ілюстрації. ISBN 978-966-340-493-6.

Розумовська Наталія Дем’янівна (Розумиха) – проста козачка с. Лемеші Козелецького повіту, дочка козака Лемешка з с. Адамівки (нині Носівського району), з 1751 року володіла містечком Носівкою.

Мати Олексія Розумовського (1709-1771) – генерал-фельдмаршала, графа, з 1742 року чоловіка імператриці Єлизавети Петрівни, дочки Петра І, та Кирила Розумовського (1728-1803)– графа, останнього гетьмана Лівобережної України (1750-1764 роки), президента Петербурзької Академії Наук (1746-1798), після скасування гетьманства – генерал-фельдмаршала. Резиденцією К. Розумовського був славний Батурин.

У 1751 році Кирило Розумовський повідомляв свою „милостивую государыню матушку” Наталію Дем’янівну про те, що виділив їй „в вечное и спокойное владение в полку Киевскому местечка Носовку и Кобыжчу со всеми в оных жительствующими и посполитыми людьми и с надлежащими ко оным местечкам грунтами и угодьями и всеми принадлежностями, на что вам, государыня матушка, и универсалы при сем посылаю...”.

Носівка та Кобижча – сотенні містечка, і нікому на той час не належали, а нині їх подарували. Слід зауважити, що таке володіння не поширювалося на козацькі родини, тільки на посполиті, селянські.

Завдяки щасливому злету сина Олексія, селянка Наталія Розумовська стала свекрухою імператриці Росії – Єлизавети Петрівни, дочки Петра I, але залишилася такою ж простою у поведінці. Відвідавши сина в Петербурзі, вона не впізнала його в блискучому царському вельможі. Довелося Олексію навіть роздягнутися, щоб мати, за родимими плямами змогла його впізнати. Вперше побачивши себе у великому палацовому дзеркалі у пишному вбранні, вона впала перед собою на коліна, вважаючи, що перед нею сама імператриця. Єлизавета подарувала посади статс-дам матері і обом сестрам Олексія, а їхні чоловіки стали полковниками. При дворі говорили, що мати Олексія – відьма, що вона причарувала до свого сина імператрицю.

Наталії Розумовській не до душі були хитросплетіння придворного життя і, незабаром, вона попросилася додому в Україну, до рідного села, де все було набагато простішим і зрозумілішим. Оселившись поблизу Козельця, вона упорядкувала маєток, вигідно видала заміж дочок. За гроші, подаровані сином, вона викупила шинок в селі і успішно вела справи.

Сім'я в Наталі Дем'янівни була досить велика. В неї було четверо братів: Василь, Герасим, Петро, Федір, котрі після злету Олексія і Наталії Дем'янівни отримали статуси бунчукових товаришів. В документах 1749 року Федір Дем'янович фігурує під прізвищем Розумовський. Тобто брати Наталії Дем'янівни також взяли дане прізвище.

В 1753 році Василь стає Гадяцьким полковником, а Петро – Ніжинським. Тобто брати стали не менш впливовими, ніж Наталя Дем'янівна. В 1757 році спеціальним указом Єлизавети Петрівни Василь і Петро отримали старшинство над іншими полковниками, через наявність у них чину армійських полковників. Київським полковником був Євфимій Дараган, зять Наталії Дем'янівни. Тобто ми бачимо, що 3 полковники з 10 були представниками роду Розумовських. Дочки Наталії Дем'янівни вийшли заміж ще до отримання графського титулу Олексієм, втім Наталія Дем'янівна потурбувалась, щоб їхній матеріальний статус дозволяв вести спокійний образ життя. Зокрема, допомагала отримувати їм нерухомість.

За 1740-1744 роки було побудовано — будинок в Адамівці, який Наталія Дем'янівна назвала на честь свого сина "Олексіївщина" і даний комплекс вона продовжувала розбудовувати аж до 1757 року.

На замовлення Н. Д. Розумовської на її власні кошти в 1752-63 рр. у Козельці був споруджений величний собор Різдва Богородиці, одна з останніх споруд в стилі українського бароко, щедро оздоблена ажурними деталями. Архітектором даного комплексу був Андрій Квасов. Ним також була спроектована і дзвіниця в 1766-1770 роках, але фундамент даної споруди заклали ще за життя Наталі Дем'янівни, втім активне будівництво почали лише в 1766 році.

«Містечко нічим не прикметне, та все-таки проїжджий, якщо тільки він не спить, коли міняють коней, або не закушує в пана Тихоновича, то незмінно помилується величним храмом грандіозної растреллієвської архітектури…». Так писав про Козелець Тарас Шевченко.

Найбільше багатство собору – п'ятиярусний дерев’яний іконостас. Кажуть, що цей іконостас імператриця Єлизавета замовила самому Растреллі для одного із соборів Петербурга, але він виявився завеликим і його привезли в Козелець. До 1934 року іконостас сяяв золотом, але потім собор закрили, і місцеві жителі ложками зідрали всю позолоту з розкішного різьблення італійців. Взагалі-то, Наталка Розумиха будувала цей собор як родинну усипальницю. Але сталося так, що з Розумовських похована в храмі тільки вона одна. Її поховання збереглося в нижньому, так званому, зимовому храмі.

Саме в Козельці Наталка Розумиха зустрічала свою короновану невістку під час подорожі Єлизавети Україною в 1744 році. Відбулося це в садибі доньки Розумихи Віри Дараган. Цей маєток і донині стоїть на східній околиці Козельця, на вулиці сім’ї Розумовських і називається «Покорщина». Річ у тім, що коли Єлизавета зустрілася з Розумихою, то впала перед нею на коліна і покірно попросила материнського благословення. Звідси і назва «Покорщина».

Посилання[ред.]