Відмінності між версіями «Станжур Іван Іванович»

Матеріал з Енциклопедія Носівщини
(Створена сторінка: '''Іван Іванович Станжур''' — партизан у Німецько радянській війні Від Стратілата ніяко...)
 
Рядок 1: Рядок 1:
'''Іван Іванович Станжур''' — партизан у Німецько радянській війні
+
'''Іван Іванович Станжур''' (народився в селі [[Володькова Дівиця]]) — партизан у Німецько радянській війні
  
Від Стратілата ніякої команди не надходило. Через 5-6 днів виникли суперечки: старий активіст Яків Погребний запропонував розійтись, притаїтись, хто де може, зачекати кращих часів. Але Симоненко не погодився. Разом з оточенцями Олександром Шеверьовим, Гришею-морячком та Василем Байбуровим на Сіриковому острові почали організовувати партизанський загін із жителів навколишніх сіл. Першими прийшли у ліс Іван Данилович (Дем'янович?) Костюченко з сином Гравієм, Степан Ващенко, Микола Медвідь, Василь Крапив'янський, Ольга Желязо, Марія Бідненко, Михайло Іванов, Олександр Свириденко з сестрою, Клим Скотар з дружиною і сином. А коли організувались, то почали й діяти. Серед них був і колишній матрос Чорноморського Флоту Іван Іванович Станжур.
+
== До жииттєпису ==
 +
В час Німецько-радянської війни служив матросом на крейсері «Червона Україна», захищав Одесу, Севастополь, Новоросійськ. У складі загону із 300 морських піхотинців відбив водонапірну башту в с. Біляєвка, що забезпечувала водою Одесу. Із загону в живих залишилося лише 30 воїнів. Про цей подвиг було знято фільм „Спрага”.
 +
 
 +
Після тяжкого поранення І.Станжур повернувся до рідного села і, підлікувавшись, пішов до партизан. Восени 1943 року його загін захопив переправи через Десну в районі Старого і Нового Глібова допомігши радянським військам форсувати ріку.
 +
 
 +
== Із книги ==
 +
 
 +
Симоненко … разом з оточенцями Олександром Шеверьовим, Гришею-морячком та Василем Байбуровим на Сіриковому острові почали організовувати партизанський загін із жителів навколишніх сіл. Першими прийшли у ліс Іван Данилович (Дем'янович?) Костюченко з сином Гравієм, Степан Ващенко, Микола Медвідь, Василь Крапив'янський, Ольга Желязо, Марія Бідненко, Михайло Іванов, Олександр Свириденко з сестрою, Клим Скотар з дружиною і сином. А коли організувались, то почали й діяти. Серед них був і колишній матрос Чорноморського Флоту Іван Іванович Станжур.
  
 
Дуже цікава і нелегка доля у цієї відважної людини. Війну Іван Станжур зустрів в Одесі на крейсері «Червона Україна». Коли командування відбирало добровольців на виконання особливої операції, щоб відбити у німців водокачку під Біляєвкою і дати Одесі воду, він попросився першим. З бойового завдання повернулися одиниці. Серед них – Іван Станжур. Воював в Новоросійську, брав участь в обороні Севастополя, де був тяжко поранений в голову. В госпіталі дали довідку: «Зняти з обліку. До військової служби не придатний». Але бажання помститися ворогові ніхто не міг відібрати. Станжур з посвідченням інваліда першої групи на руках і орденом «Червоної Зірки» на грудях повернувся до рідного села. Загоївши рани, він роздобув зброю і подався у ліс до партизанів.
 
Дуже цікава і нелегка доля у цієї відважної людини. Війну Іван Станжур зустрів в Одесі на крейсері «Червона Україна». Коли командування відбирало добровольців на виконання особливої операції, щоб відбити у німців водокачку під Біляєвкою і дати Одесі воду, він попросився першим. З бойового завдання повернулися одиниці. Серед них – Іван Станжур. Воював в Новоросійську, брав участь в обороні Севастополя, де був тяжко поранений в голову. В госпіталі дали довідку: «Зняти з обліку. До військової служби не придатний». Але бажання помститися ворогові ніхто не міг відібрати. Станжур з посвідченням інваліда першої групи на руках і орденом «Червоної Зірки» на грудях повернувся до рідного села. Загоївши рани, він роздобув зброю і подався у ліс до партизанів.
 +
 +
[[Категорія:Уродженці Володькової Дівиці]]
 +
[[Категорія:Нагороджені орденом Червоної Зірки]]
 +
[[Категорія:Партизани в Німецько-радянській війні]]

Версія за 09:58, 19 лютого 2020

Іван Іванович Станжур (народився в селі Володькова Дівиця) — партизан у Німецько радянській війні

До жииттєпису

В час Німецько-радянської війни служив матросом на крейсері «Червона Україна», захищав Одесу, Севастополь, Новоросійськ. У складі загону із 300 морських піхотинців відбив водонапірну башту в с. Біляєвка, що забезпечувала водою Одесу. Із загону в живих залишилося лише 30 воїнів. Про цей подвиг було знято фільм „Спрага”.

Після тяжкого поранення І.Станжур повернувся до рідного села і, підлікувавшись, пішов до партизан. Восени 1943 року його загін захопив переправи через Десну в районі Старого і Нового Глібова допомігши радянським військам форсувати ріку.

Із книги

… Симоненко … разом з оточенцями Олександром Шеверьовим, Гришею-морячком та Василем Байбуровим на Сіриковому острові почали організовувати партизанський загін із жителів навколишніх сіл. Першими прийшли у ліс Іван Данилович (Дем'янович?) Костюченко з сином Гравієм, Степан Ващенко, Микола Медвідь, Василь Крапив'янський, Ольга Желязо, Марія Бідненко, Михайло Іванов, Олександр Свириденко з сестрою, Клим Скотар з дружиною і сином. А коли організувались, то почали й діяти. Серед них був і колишній матрос Чорноморського Флоту Іван Іванович Станжур.

Дуже цікава і нелегка доля у цієї відважної людини. Війну Іван Станжур зустрів в Одесі на крейсері «Червона Україна». Коли командування відбирало добровольців на виконання особливої операції, щоб відбити у німців водокачку під Біляєвкою і дати Одесі воду, він попросився першим. З бойового завдання повернулися одиниці. Серед них – Іван Станжур. Воював в Новоросійську, брав участь в обороні Севастополя, де був тяжко поранений в голову. В госпіталі дали довідку: «Зняти з обліку. До військової служби не придатний». Але бажання помститися ворогові ніхто не міг відібрати. Станжур з посвідченням інваліда першої групи на руках і орденом «Червоної Зірки» на грудях повернувся до рідного села. Загоївши рани, він роздобув зброю і подався у ліс до партизанів.