Станжур Іван Іванович

Матеріал з Енциклопедія Носівщини
Версія від 09:54, 19 лютого 2020, створена Perohanych (обговорення | внесок) (Створена сторінка: '''Іван Іванович Станжур''' — партизан у Німецько радянській війні Від Стратілата ніяко...)
(різн.) ← Попередня версія | Поточна версія (різн.) | Новіша версія → (різн.)

Іван Іванович Станжур — партизан у Німецько радянській війні

Від Стратілата ніякої команди не надходило. Через 5-6 днів виникли суперечки: старий активіст Яків Погребний запропонував розійтись, притаїтись, хто де може, зачекати кращих часів. Але Симоненко не погодився. Разом з оточенцями Олександром Шеверьовим, Гришею-морячком та Василем Байбуровим на Сіриковому острові почали організовувати партизанський загін із жителів навколишніх сіл. Першими прийшли у ліс Іван Данилович (Дем'янович?) Костюченко з сином Гравієм, Степан Ващенко, Микола Медвідь, Василь Крапив'янський, Ольга Желязо, Марія Бідненко, Михайло Іванов, Олександр Свириденко з сестрою, Клим Скотар з дружиною і сином. А коли організувались, то почали й діяти. Серед них був і колишній матрос Чорноморського Флоту Іван Іванович Станжур.

Дуже цікава і нелегка доля у цієї відважної людини. Війну Іван Станжур зустрів в Одесі на крейсері «Червона Україна». Коли командування відбирало добровольців на виконання особливої операції, щоб відбити у німців водокачку під Біляєвкою і дати Одесі воду, він попросився першим. З бойового завдання повернулися одиниці. Серед них – Іван Станжур. Воював в Новоросійську, брав участь в обороні Севастополя, де був тяжко поранений в голову. В госпіталі дали довідку: «Зняти з обліку. До військової служби не придатний». Але бажання помститися ворогові ніхто не міг відібрати. Станжур з посвідченням інваліда першої групи на руках і орденом «Червоної Зірки» на грудях повернувся до рідного села. Загоївши рани, він роздобув зброю і подався у ліс до партизанів.